У другій половині 1940-х років Шендерфер був матросом торгового флоту. У 1949 і 1950 роках служив в армії. Досвід, отриманий ним в цей період, пізніше був покладений в основу декількох його фільмів. У 1951 році Шендерфер вирушив до Французького Індокитаю як військовий оператор. У травні 1954 року його було захоплено в полон в'єтнамськими військовими. Шендерфер вчинив невдалу спробу втечі і був відпущений через чотири місяці. Відразу після цього Шендерфер звільнився з лав збройних сил і деякий час працював військовим фоторепортером у В'єтнамі для журналів «Paris Match», «France Soir», «Time», «Life» і тільки через рік повернувся на батьківщину у Францію.
Дебютну повнометражну стрічку «Рамунчо» П'єр Шендерфер поставив у 1958 році. Його документальна стрічка «Взвод Андерсона» (1967) про підрозділ американських солдатів, за якими режисер стежив шість тижнів в самий пік війни у В'єтнамі в 1966 році, була удостоєна премії «Оскар» за найкращий документальний повнометражний фільм 1967 року.
У 1977 році П'єр Шендерфер поставив за власною книгою військово-пригодницьку драму «Краб-барабанщик», що оповідає про епізоди з життя відомого французького морського офіцера П'єра Гійома[fr] (1925—2002) на прізвисько «Краб-барабанщик»[1]. Фільм було номіновано в 6-ти категоріях на здобуття французької національної кінопремії«Сезар» 1978 року, у трьох з яких він отримав нагороди.
П'єр Шендерфер був лауреатом низки престижних нагород. Зокрема, він мав звання командора ордену Почесного легіону. З 23 березня 1988 року був членом французької Академії витончених мистецтв, у 2001—2007 роках очолював її як президент[2].
Франція
Висловлювання у Вікіцитатах 
П'єр Шендерфер у Вікісховищі
.
