Пальгуєв Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пальгуєв Олександр Сергійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження18 вересня 1992(1992-09-18)
Дівнинське
Смерть12 серпня 2014(2014-08-12) (21 рік)
Мандрикине
Alma MaterМелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Псевдо«Ведмідь»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військДобровольчі військові формування України (з 2014)
Формування
 ДУК
Війни / битвиВійна на сході України
Командування
ДУК
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Бойовий Хрест Корпусу

Олекса́ндр Сергі́йович Пальгу́єв (нар. 18 вересня 1992(19920918) — пом. 12 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правого Сектору», учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1992 року в селі Дівнинське (Приазовський район, Запорізька область). Був названим сином у родині, виростав з двоюрідними братами і сестрами. Закінчив Дівнинську ЗОШ; працював у місті Мелітополі, захоплювався боротьбою й боді­білдин­гом. У 2014 році закінчив Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького (фізичне виховання) і відбув у зону бойових дій добровольцем.

Вдень 12 серпня 2014 року, автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» та два брати Мартинових Олег та Андрій. Тоді ж померли Величко Володимир Володимирович, Волощук Михайло Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Малолітній Олександр Іванович, Мартинов Олександр Олександрович, Мірошніченко Микола Валентинович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.

22 серпня 2014-го його тіло було упізнане. 26 серпня 2014 року похований на кладо­вищі села Дівнинське[1].

Лишилися названі батьки; батьки і сестри.

Нагороди

[ред. | ред. код]

В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • У Мелітопольському педагогічному університеті відкрито пам'ятну дошку випускникові Олександру Пальгуєву.
  • Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 35.
  • вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[3]
  • орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» 3-го ступеня (посмертно)
  • 20 лютого 2015 року у Дівнинській ЗОШ відкрито куточок пам'яті Олександру Пальгуєву.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Пальгуєв Олександр Сергійович ("Ведмідь") - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 квітня 2024.
  2. ↑ Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 12 серпня

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пальгуєв_Олександр_Сергійович&oldid=42661487