Парубоцька вечірка
Парубоцька вечірка[1] (парубоцький вечір[2], вечірка нареченого) — весільний обряд, день перед весіллям. Вечірка нареченого зі своїми неодруженими однолітками — прощання з холостяцьким життям.
У східних слов'ян поширена не усюди. У Західній Болгарії як варіант парубочого вечора влаштовується вечеря на честь весільного кума (кумова вачер). У інших південних слов'ян проходить з частуванням, в якому беруть участь родичі й друзі нареченого, з піснями і танцями. У словаків хлопці танцюють з нареченим в колі останній парубоцький танець (pokonný mládenecký tanec), іноді приходить і наречена. У поляків гулянка могла відбуватися в корчмі або у будинку весільного старости, де пили горілку, виставлену нареченим з нагоди прощання з холостяцьким життям[3]</ref>[4]. Святкування може включати поїздки в інше місто або поїздки за кордон. Популярними локаціями стають Краків, Дублін і Рига, за ними йдуть Прага, Амстердам, Братислава і Будапешт[5].
Наречена не присутня, як правило, вона в цей час влаштовує подібний вечір з подружками, який називається дівич-вечір[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ наук, Олександр Пономарів доктор філологічних; професор. Блог проф. Пономарева: як українською "званый ужин" и "мальчишник". BBC News Україна (укр.). Процитовано 24 травня 2019.
- ↑ Парубоцький і холостяцький. OnlineCorrector (укр.). 19 лютого 2016. Процитовано 24 травня 2019.
- ↑ Гура, 1999, с. 456 Парубоцька вечірка перед весіллям: як провести і що подарувати.
- ↑ Ідеальна парубоцька вечірка перед весіллям. wediant.com. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 24 травня 2019.
- ↑ Smith, Craig S. (8 травня 2007). British Bachelor-Partiers Are Taking Their Revels East. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 травня 2019.
- ↑ нації, Мова-ДНК. Як правильно говорити українською «дівічнік», «дівішнік», «дівичник»?. Мова – ДНК нації (ua) . Процитовано 24 травня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Канун свадьбы / Гура А. В. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 1999. — Т. 2: Д (Давать) — К (Крошки). — С. 454—457. — ISBN 5-7133-0982-7.
Див. також[ред. | ред. код]
|
|
Це незавершена стаття про культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |