Весілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Індуїстське весілля Кашмірі (Індія)
Одностатеве весілля (США)
Мусульманське весілля (Туніс)
Гуцульське весілля
Весілля
Зображення
Попередник заручини[d] і заручини
Наступник шлюб
Файл зі сканованою копією
Протилежне розлучення
CMNS: Весілля у Вікісховищі
Весілля у Барселоні, 1935

Весі́лля — комплекс церемоній, обрядів і традицій, пов'язаних з укладенням шлюбу; має етнічні, релігійні, географічні особливості в різних народів.

На кінець ХХ ст. зберігалися 2 основні тенденції весіль у світі — з одного боку, під впливом глобалізації весільний обряд набув універсального вигляду (особливо при змішаних шлюбах), з іншого — стійка тенденція до «етнізації» весіль і пов'язаних традицій, навіть у середовищі містян, в тому числі і в Україні.

Організація весіль[ред. | ред. код]

Організація і влаштування сучасних весіль змінюються. Якщо ще з часів СРСР у містах з'явилася (з Грузії) традиція запрошувати тамаду, в чиї обов'язки входили забезпечення і підтримання доброго настрою, організація розваг, конкурсів (і тамадою міг бути або родич, або знайомий), то вже з середини 1990-х роль тамади перебрали спеціальні фірми, івент-компанії. Західна тенденція — організація всього весілля спеціалізованими весільними агенціями, що нерідко відповідають за все, починаючи від запрошення гостей і до підбору квітів (зазвичай усі деталі окремо обговорені і прописані в контракті).

Сторонні спонсори можуть оплачувати якісь частини весільної церемонії, рекламуючи так заклад, фірму, виробника, ЗМІ. Фігурує і бажання потрапити у новини. Так, у 2007 американці Джоанн Гемлін і Чарлі Геффеман справили весілля у місці, де познайомилися: відділі молокопродуктів супермаркету. Компанія-власниця крамниці оплатила бенкет для гостей, оздоблення зали відділу і напої для випадкових гостей-покупців[1].

Набуває поширення весільний туризм під час медового місяця. Так, готель «IKEA Sovhotell», розташований у центрі шопінг-центру в Стокгольмі, має номер для молодят.

Весільна обрядовість[ред. | ред. код]

У Греції весілля проходило у три етапи, що включали підготовку нареченої до весілля, її приведення до будинку нареченого та весільний бенкет у його домі. Церемонія містила низку різноманітних обрядів. Див. Весільні обряди Полтавщини.

Традиційні весільні обряди є формою народного театру.

Освідчення та заручини[ред. | ред. код]

Передшлюбні студії[ред. | ред. код]

Передшлюбні навчання (студії) включають: а) навчання пари відповідальності; зазвичай процедурою рядить церква чи інша релігійна організація;

б) пара (або бодай одна людина з пари) демонструє обізнаність потенційно цінних у сімейному житті знаннях. В Естонії по зернах і колосках наречена мусить визначити злакові культури, що вирощуються на полях Естонії, розповісти, які страви можна з них приготувати.[2]

Свідки[ред. | ред. код]

Обручки, Край Височина, Чехія

Обручки[ред. | ред. код]

Вінчання[ред. | ред. код]

Докладніше: Вінчання

Реєстрація шлюбу[ред. | ред. код]

Весільний одяг[ред. | ред. код]

Весільні пісні і танці[ред. | ред. код]

В Україні з весіллям пов'язаний цілий комплекс весільних пісень, що зазвичай виконувалися під час нього. З часу СРСР традиційним супроводом весільної церемонії, зокрема, офіційної реєстрації шлюбу в РАЦС став весільний марш Ф. Мендельсона.

Ритуали викупу[ред. | ред. код]

Весільне частування[ред. | ред. код]

Шлюбна ніч[ред. | ред. код]

До першої шлюбної ночі українки випікали спеціальний хліб для кота, аби задобрити його і посприяти плодючості пари[2].

Весільну сорочка молодої після шлюбної ночі виносять з комори і танцюють навколо столу, стрибаючи по лавах, демонструючи кров на сорочці як доказ дефлорації, і, відповідно, цноти нареченої. Танець називають «сороку скакати». Вірогідно, цей обряд має символічний зв'язок із тілесною сорочкою і первісно належав до жіночих ініціальних ритуалів культу Роду.

Медовий місяць[ред. | ред. код]

Види весіль[ред. | ред. код]

Весілля публічних осіб[ред. | ред. код]

Весілля Фердинанда Арагонського та Ізабелли Кастильської

Весілля публічних осіб нерідко стають публічними подіями. Наприклад, восени 2005 року широко висвітлювалося весілля дочки прем'єрки України Юлії Тимошенко Євгенії та англійського рок-співака Шона Карра.

Значну вагу мало, а подеколи досі має (наприклад, у монархіях) весілля владних осіб: весілля монархів є подіями державного значення. Весілля як «історично значуща подія» — це династичні шлюби, в результаті яких нерідко перекроювались кордони цілих держав. Весілля католицьких королів Фердинанда Арагонського та Ізабелли Кастильської у 1469 році призвело до утворення централізованої іспанської держави і втрати незалежності Арагоном і Каталонією.

Повторні весілля[ред. | ред. код]

Масові весілля[ред. | ред. код]

Докладніше: Масові весілля
Мультикультурне масове весілля, Сінт-Ніклас, Бельгія, 2017

Масові весілля — це коли вінчання, весільну церемонію або і святкування проходять багато пар водночас.

В деяких народів масові весілля є традиційними, зокрема і в зв'язку з економією: у відведений традицією час, або весілля родин з великим числом дітей (так, на Кавказі практикувалось одночасне весіолля братів з однієї родини з сестрами з іншої).

Масові весілля мають місце у ряді районів з буддійською релігією, ісламською, почасти — протестантською[3]; у регіонах скупчення незаможного населення, у країнах, що розвиваються.

  • 16 жовтня 2008 року в Нагірному Карабасі відбулось одночасне весілля 675 пар, фінансові видатки на яке, а також на щедрі подарунки молодим, узяв на себе російський бізнесмен—земляк.

Оригінальні весілля[ред. | ред. код]

«Оригінальні весілля» — маскультні явища, які поширюються в сучасних суспільствах. Такі як «підводні», «повітряні», «на робочому місці», «в потязі», «на велосипедах», одночасні весілля багатьох людей, «пізні» або «повторні». Наприклад, подружжя з Малайзії Чан Сум Бенг (64 роки) і Чу Кіт Гар (61 рік) увійшло до Книги рекордів Гінесса, провівши повторне весілля у його 37-у річницю у формі стрибків з парашутами, як найстарше подружжя, що зважилося на це.[1]

ЛГБТ-весілля[ред. | ред. код]

Традиційне українське весілля[ред. | ред. код]

Микола Пимоненко. «Весілля в Київській губернії», 1891

Українські традиційні весільні обряди виникли на основі давньослов'янських, хоча з часом набули ряду локальних відмінностей (наприклад, весільна обрядність у гуцулів на Закарпатті). На процес проведення обрядів, також вплинуло введення християнства.

Українські весілля повсюдно зберігали певні елементи архаїки (зокрема і дохристиянської), являючи собою театралізовані дійства, супроводжувані безліччю обрядів, ритуалів, народних пісень. При розмаїтті весільних обрядів в Україні в них чітко виділяються такі складові:сватання, оглядини (умовини), заручини, запросини, прикрашання гільця, бгання короваю, посад, власне весілля, комора.

Для сватання характерні були традиційна розмова старостів з батьками нареченої, обмін хлібом, перев'язування нареченого хусткою, а старостів — рушниками на знак згоди укласти шлюб.

Згода підтверджувалося під час заручин в присутності всіх родичів молодих.

Поетичним звичаєм українського весілля було гільце — прикрашання зеленої гілки квітами, стрічками, ксолосками, що символізувало красу, молодість та прощання нареченої з дівуванням. За гільцем збиралися пекти коровай — обрядовий хліб.

Гуцульське весілля, за Г. Рибковським, 1897

Безпосередньо у весіллі, крім родичів молодого та молодої, брали участь їхні друзі — бояри, дружки, світилки, приданки. Вони разом з музикантами становили весільний поїзд.

Традиційні весільні обряди України співіснують з релігійним — вінчанням у церкві, яке, однак, як привнесене до народної традиції штучно, не особливо сильно приживалося у народі. До XVII ст. часто практикувалось весілля без вінчання, а вінчання могло проходити значно пізнішу. Після входження українських земель до складу Російської імперії влада визнала вінчання обов'язковим. Ставлення селян до вінчання після цього стало як до податків. Вінчалися в церкві на другий день весілля — у неділю.

Весільним одягом в той час було традиційне вишите українське народне вбрання. На весілля одягали нові речі, які можна було носити пізніше. Традиція вдягати білу сукню масово поширилася лише в середині ХХ століття. На заході України подеколи і досі справляють весілля в традиційному народному одязі. З 2000-х почастішало весілля в традиційному українському одязі і в решті України.[4]

У зв'язку з релігійними традиціями весілля узгоджують з релігійним календарем: сезон весіль починається після Великого посту.

В Криму є весільна традиція, що, ймовірно, походить від татар, пов'язувати на спеціальному «весільному дереві», що стоїть осібно за населеним пунктом, молодими смужечок.

Вплив СРСР[ред. | ред. код]

У роки радянської окупації України з огляду панівна ідеологія впроваджувалася у весільну практику: з'явились «червоне весілля», «робітниче/шахтарське весілля», «комсомольське весілля», «безалкогольне весілля» (на початку 1980-х в період «сухого закону»).

Сучасне українське весілля, Львів, 2007

Деякі з радянських нововведень увійшли до сучасної весільної обрядності українців:

  • функціонування «палаців урочистості (урочистих подій, одруження, шлюбу)», в яких проводиться церемонія офіційної реєстрації шлюбу («розпис»), що за СРСР, конкуруючи з позірно забороненим вінчанням, могла шикарно обставлятися, в тому числі за участі громадськості (подеколи влади), колективу.
  • Відвідування, нерідко з покладанням квітів і фото- і відеосесією, пам'ятних місць (центральна площа, музей, пам'ятники, будинок адміністрації чи природний об'єкт). Традиційними для Києва є пам'ятник засновникам Києва, Михайлівський Золотоверхий і Софійський собори, Алея невідомого солдата; у Полтаві — Біла альтанка і пам'ятник Галушці; у Запоріжжі — Хортиця.

Сучасне українське весілля, особливо у великих містах центру і сходу країни (Київ, Дніпро) значно залежить від смаків і достатку. На заході (Львів) значною є роль Церкви у весільних обрядах.

Весілля у християнстві[ред. | ред. код]

Правило 53 Лаодикійського собору. Не подобає християнам, що ходять на весілля, скакати чи танцювати, але скромно вечеряти та обідати, як личить християнам[5].

Весілля у мистецтві[ред. | ред. код]

Тема весілля є популярною в мистецтві, зокрема, образотворчому (наприклад, у творчості Миколи Пимоненка, «Весілля в Київській губернії», 1891; «Весільна перейма», 1908), і в кіно.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2012. 
  2. а б Українське народознавство — Лозко Г.С. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 10 грудня 2012. 
  3. існують також масові церемонії хрещення тощо
  4. Весільні сукні наречені почали вдягати у 1960-х //Рукотвір. Архів оригіналу за 3 листопада 2010. Процитовано 8 листопада 2010. 
  5. Правила Святого Помісного Собору Лаодикійського // Книга правил святих апостолів, Вселенських і Помісних соборів, і святих отців. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 7 вересня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]