Поллак Олександр Олександрович
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Олександр Олександрович Поллак | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 24 травня 1944 (80 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Берегсас, Словаччина | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 182 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 76 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| «Меблевик» (Берегове)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Олександр Олександрович Поллак (нар. 24 травня 1944, Берегсас, Словаччина) — радянський футболіст угорського походження, захисник.
Олександр Поллак народився 24 травня 1944 року в місті Берегсас (Словаччина) в сім'ї етнічних угорців. З дитинства не володів ні українською, ні російською мовами. Навчався в угорській школі рідного міста. У 15-річному віці пішов працювати на меблевий комбінат, де й почав виступати за футбольну команду цього підприємства («Меблевик» з Берегового)[1]. Спочатку грав у чемпіонаті Закарпатської області, в 1960 році отримав запрошення від київського «Динамо», тренувався з дублем, проте злякався конкуренції й повернувся до Закарпаття. Проте надовго в рідному краї не затримався й у 1962 році на запрошення Абрама Лермана перейшов до клубу другої ліги чемпіонату СРСР «Колгоспник» (Черкаси).
У 1964 році перейшов до іншого друголігового клубу, «Спартак» (Белгород). У своєму дебютному сезоні в белгородському клубі відзначився 2-ма голами. Наступного сезону відіграв за «Спартак» у другій лізі 29 матчів та 3 матчі в кубку СРСР.
У 1966 році на запрошення Абрама Лермана перейшов до першолігового миколаївського «Суднобудівника». Того сезону зіграв 4 матчі в чемпіонаті СРСР. Проте вже в 1967 році став ключовим гравцем «корабелів», зіграв у чемпіонаті СРСР 29 матчів та відзначився 1 голом, ще 1 поєдинок провів у кубку СРСР. Після зіграного матчу проти «Шахтаря» отримав запрошення від донецького клубу.
У 1968 році перейшов на запрошення Олега Ошенкова до складу гірників. У своєму дебютному сезоні в складі донецького клубу, який виступав у вищій лізі чемпіонату СРСР, зіграв 32 матчі чемпіонату та 4 поєдинки кубку СРСР. У тому році його партнерами по команді був Олег Базилевич та Валерій Лобановський. Наступного сезону також був міцним гравцем основи, зіграв 30 матчів чемпіонату та 1 матч кубку СРСР. Проте вже в 1970 році втратив своє місце в основі, зігравши лише в 7-ми матчах чемпіонату. У період виступів за донецький клуб викликався до табору збірної СРСР, але через травму не зміг зіграти жодного поєдинку[1].
У 1970 році повертається до Миколаєва, де зіграв лише 5 матчів. Потім перейшов у «Карпати», проте головний тренер «зелено-білих» Ернест Юст не бачив Олександра в команді[1]. Тому в 1970 році за порадою Володимира Салькова[1] переходить до ждановського «Азовця». У футболці ждановського клубу в чемпіонаті СРСР зіграв 57 матчів.
У 1971 році повертається на Закарпаття, де виступає за однойменну команду, яку на той част тренував Дезидерій Товт. Того року у складі ужгородського клубу в чемпіонаті СРСР зіграв 18 матчів та відзначився 1 голом. В 1972 року став ключовим гравцем команди, зігравши у 42 матчах (7 голів).
1973 року перейшов до харківського «Металіста», який тренував Юрій Войнов. У своєму дебютному сезоні в харківській команді зіграв у чемпіонаті СРСР 36 матчів (1 гол), ще 4 поєдинки провів у кубку СРСР. Завдяки впевненій та надійній грі наступного сезону був обраний капітаном, в цьому статусі зіграв 29 матчів. У 1975 році зіграв 32 матчі в чемпіонаті СРСР та 2 — у кубку. У 1976 році грав дуже мало (13 матчів у чемпіонаті та 1 у кубку СРСР), через конфлікт з Адольфом Полоскіним 32-річний Поллак був відрахований з команди й по завершенні сезону вирішив закінчити кар'єру футболіста[1].
По завершенні кар'єри залишився проживати в Харкові. Через конфлікт зі спортивними чиновниками тривалий час не міг займатися тренерською діяльністю, тому почав працювати за робітничею спеціальністю, згодом розпочав тренувати дітей.
Розлучений, дружина професійно займалася волейболом. Має двох синів, Ондраша та Міклоша. Обидва з ранніх років займалися футболом, але професіональними гравцями не стали[1]. З 1972 року проживає в Харкові. Працював у харківському спортзалі «Турбоатому», останні роки — не працює[1].
Вболіває за «Металіст» та «Шахтар».
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті «Український футбол (історія та статистика)»
- Профіль гравця на сайті footbook.ru
- Біографія на сайті sport-strana.ru
- ПОЛЛАК ОЛЕКСАНДР - ЗАХИСНИК І КАПІТАН ХАРКІВСЬКОЇ «МЕТАЛІСТА» У 1973-1976 РР.