Поляков Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Васильович Поляков
Василь Васильович Поляков
Василь Васильович Поляков
8-й Народний комісар юстиції УСРР
вересень 1930 — 1933
Попередник Порайко Василь Іванович
Наступник Михайлик Михайло Васильович
Народився 1893(1893)
с. Людіново (нині місто), Калузька губернія, Російська імперія
Помер 18 листопада 1937(1937-11-18)
Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як державний діяч
Громадянство Російська імперія
СРСР СРСР
Національність росіянин
Політична партія РСДРП(б)
Професія український радянський партійний та державний діяч

Васи́ль Васи́льович Поляко́в (1893(1893), село Людиново (нині місто), Калузька губернія, Російська імперія — розстріляний 18 листопада 1937, місто Київ, Українська РСР, СРСР) — російський більшовик, державний діяч УСРР. Член ЦК КП(б)У в грудні 1921 — травні 1937 р. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в червні — вересні 1937 р. Кандидат у члени Організаційного бюро ЦК КП(б)У в квітні 1923 — травні 1924 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в травні 1924 — червні 1934 р. Жертва Сталінського терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родині робітника. Мав початкову освіту: закінчив двокласне міністерське училище. У 1908—1913 роках — робітник Людиновського машинобудівного заводу.

Член РСДРП(б) з 1909. Брав участь у робітничому русі, за участь в організації страйку був звільнений у 1913 році із Людиновського машинобудівного заводу.

З 1913 року працював на заводах Струка, Еріксона та на будівництві верфі Путиловського заводу у місті Санкт-Петербурзі. Наприкінці 1913 року був заарештований, але незабаром звільнений із ув'язнення.

У 1914 році повернувся на Людиновський машинобудівний завод, брав участь у страйках і демонстраціях. У вересні 1914 року був заарештований і висланий за межі Калузької губернії. Згодом працював у Харкові на заводі Гельферіха-Саде. Був членом нелегального Харківського комітету РСДРП(б). У кінці 1915 року заарештований та засланий до Іркутської губернії.

Після Лютневої революції у квітні 1917 року повернувся у Людиново, де був обраний членом Людиновського комітету РСДРП(б), членом Людиновської Ради робітничих депутатів та делегатом на Московську обласну партійну конференцію. У червні 1917 року організовував органи радянської влади в Мосальскій окрузі Калузької губернії. Після Жовтневого перевороту 1917 року був начальником Червоної гвардії та головою революційного комітету містечка Людиново.

З 1918 року — член і заступник голови правління державних заводів та фабрик Мосальского округу. З 1920 року — на партійній та господарській роботі у Харківській губернії. З 13 лютого по квітень 1922 року — відповідальний секретар Харківського губернського комітету КП(б)У.

З жовтня 1922 до 1926 року — голова правління Південного машинобудівного тресту в місті Харкові. Обирався членом президії Української ради народного господарства, головою ради Спілки промисловості, торгівлі і транспорту Української СРР.

З серпня 1926 по 1929 рік — голова Головного концесійного комітету Української СРР, заступник голови правління Україно-Східної Торгової Палати, заступник голови Всеукраїнського бюро Ради синдикатів. У 1929—1930 роках — голова правління Україно-Східної Торгової Палати.

З листопада 1929 року — голова президії Всеукраїнського союзу союзів сільськогосподарської кооперації.

У 1930 році — заступник народного комісара землеробства Української СРР.

З вересня 1930 по червень 1933 року — народний комісар юстиції та генеральний прокурор УСРР.

З червня 1933 по 28 липня 1935 року — народний комісар комунального господарства Української СРР.

З 4 серпня 1935 по вересень 1937 року — постійний представник РНК Української РСР при РНК СРСР.

У вересні 1937 арештований органами НКВС. Розстріляний. Реабілітований 1956 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]