Премія Гарольда Пендера
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Премія Гарольда Пендера англ. Harold Pender Award | ||||
| Країна |
 США | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | інженерна нагорода | |||
| Вручається: | видатному інженеру за значний внесок у спосіб життя суспільства | |||
| Вручає: | Пенсільванський університет | |||
| На честь: | Harold Penderd | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 1972 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Категорія:Лауреати премії Гарольда Пендера (24) | ||||
| Черговість | ||||
| Сайт | seas.upenn.edu/about-seas/lectures/pender.php | |||
Пре́мія Га́рольда Пе́ндера (англ. Harold Pender Award) — найвища нагорода факультету інженерії та прикладної науки Пенсільванського університету, названа на честь засновника Електротехнічної школи Мура[en] та її першого декана Гарольда Пендера[en]. Вручається представникам інженерної професії, які досягли видатних результатів для користі суспільства. Заснована у 1972 році. Нагорода включає в собі гостьову лекцію, церемонію вручення і урочистий прийом. Серед нагороджених є п'ять нобелівських лауреатів.
Премію отримали[1]:
- 2018: Ян ЛеКун — за новаторський внесок у розробку глибоких згорткових нейронних мереж.
- 2013: Барбара Лісков — за новаторський внесок у розробки мов програмування та систем програмного забезпечення.
- 2010: Роберт Елліот Кан і Вінтон Серф — за їхній новаторський і основоположний внесок у мережеву інформаційну технологію, а особливо за розробку та впровадження набору протоколів TCP/IP, який продовжує забезпечувати основу для зростаючого Інтернету.
- 2006: Мілдред Дресселгауз — за новаторський внесок і лідерство в галузі вуглецевих наноструктур і нанотехнологій, а також за сприяння можливостям для жінок у науці та інженерії.
- 2003: Денніс Рітчі і Кен Томпсон — за розробку операційної системи UNIX та мови програмування C.
- 2002: Джон Гопфілд — за його піонерські досягнення в галузі обчислювальної нейронауки та нейроінженерії.
- 2000:
Джек Кілбі — за його внесок у винахід інтегральної схеми або мікрочіпа. - 1999: Джон Генрі Голланд — як основоположник генетичних алгоритмів та інноваційних досліджень у науці про складність та адаптацію.
- 1995: Джордж Данціг — як розробник симплекс-алгоритму, що породило галузь лінійного програмування.
- 1993: Хіроші Іносе[en] — як лідер у досягненнях в галузі цифрових комунікацій і за покращення нашого розуміння впливу потоку інформації на суспільство.
- 1991: Арно Аллан Пензіас — як відкривач фонового мікрохвильового випромінювання абсолютно чорного тіла Всесвіту..
- 1990: Дана Скотт — як новатор у застосуванні концепцій логіки та алгебри до розробки математичної семантики мов програмування.
- 1989: Лео Есакі — як новатор у дослідженнях явища тунелювання у напівпровідниках і розробці структур квантових ям.
- 1988: Джон Бардін — як співвинахідник транзистора та автор теорії надпровідності.
- 1987: Герберт Саймон –як учасник міждисциплінарної роботи між інформатикою, психологією, економікою та менеджментом, включаючи розвиток штучного інтелекту та когнітивної науки.
- 1986: Ронольд Кінг[en] — за лідерство у розробці теорії електромагнітних антен.
- 1985: Амнон Ярів[en] — як новатор у квантовій електроніці та інтегральній оптиці.
- 1984: Карвер Мід[en] і Лінн Конвей[en] — як розробники техніки САПР для технології НВІС та автори першого підручника по НВІС.
- 1983: Джон Бекус — як розробник мов програмування Speedcoding[en] і FORTRAN.
- 1982: Моріс Вілкс — як розробник другого у світі великомасштабного електронного цифрового комп'ютера загального призначення та автор першого підручника для програмістів цифрових комп'ютерів.
- 1981: Річард Геммінг — як батько теорії алгебраїчного кодування.
- 1980: Роберт Нойс — як розробник інтегральної схеми.
- 1979: Едвін Герберт Ленд — як винахідник моментальної фотографії.
- 1978: Клод Шеннон — як творець кількісної філософії інформації.
- 1977: Ян Райхман[en] — за електронні та комп'ютерні дослідження.
- 1976: Гайман Джордж Ріковер[en] — як творець атомного флоту ВМС США.
- 1975: Чонсі Старр[en] — як директор Інституту досліджень електроенергії[en] (Electric Power Research Institute, EPRI).
- 1974: Пітер Капл Ґолдмарк[en] — як винахідник довгограючої платівки 33-1/3 об/хв (серед іншого).
- 1973: Джон Моклі і Джон Преспер Екерт як творці комп'ютера ENIAC.
- 1972: Едвард Девід[en] — як науковий радник Президента США.
- ↑ The Harold Pender Award Lecture // University of Pennsylvania. School of Engineering And Applied Science