Путейко Михайло Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Путейко Михайло Костянтинович
Народження8 листопада 1913(1913-11-08)
Російська імперія Мінський район,Мінська область, Російська імперія
Смерть21 квітня 1945(1945-04-21) (31 рік)
УРСР Львів, УРСР, СРСР
ПохованняПагорб Слави
Рід військЧервона армія
ЗванняГенерал-майор
Війни / битвиДруга світова війна
Нагороди
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки
М.К. Путейко, 254 сд, 27.09.1942, Північно-Західний фронт

Михайло Костянтинович Путейко ( 8 листопада 1913(19131108), сел.Ревкутьєвичі, Мінський повіт, Російська імперія - 21 квітня 1945 , Львів, УРСР ) - радянський воєначальник, генерал-майор (1944).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у селі Ревкутьєвичі Мінського повіту Мінської губернії (нині Мінський район, Республіка Білорусь). За національністю білорус.

У 1928-1931 роках проходив навчання в механічних майстернях, згодом недовго працював слюсарем у Мінську.

У 1931-1934 роках навчався у Мінському архітектурно-будівельному коледжі (нині Філія БНТУ УО «Мінський державний архітектурно-будівельний коледж»).

У 1934-1935 роках проходив строкову службу в РСЧА.

У 1935-1937 роках навчався у Мінському піхотному училищі.

У 1937-1941 роках навчався у Військовій академії імені М. В. Фрунзе в Москві.

Війну М. К. Путейко зустрів в Естонії на посаді командира батальйону 936 стрілецького полку. Відмінно виявив себе при керівництві бойовими діями і незабаром став командиром 254-ї стрілецької дивізії . Дивізія брала участь в оточенні та ліквідації Корсунь-Шевченківського угруповання, звільненні Умані, Бєльцев та інших міст та сіл України та Молдови, форсувала Південний Буг, Дністер, Прут, забезпечивши плацдарм для наступу інших дивізій. Також дивізія звільняла місто Черкаси . За стрімкість та нестримність у наступі за 30-річним командиром дивізії у військах міцно утвердилося прізвисько «Генерал – Вперед». [1]

19 квітня 1945 року при наступі на місто Бауцен у Німеччині генерал-майора Путейка було смертельно поранено снайпером у бою.

21 квітня 1945 року помер у шпиталі у Львові, похований на пагорбі Слави.[2]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Ім'я М.К Путейко носять вулиця та школа №2 у місті Заславлі .

На будівлі школи в агромісті Шершуни у Мінському районі встановлено меморіальну дошку.

14 листопада 1985 року середній загальноосвітній школі № 27 міста Черкаси було присвоєно найменування «імені Героя Радянського Союзу М. К. Путейко» [3] .

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ПУТЕЙКО Михаил Константинович | Will-remember.ru. will-remember.ru. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
  2. ↑ Слава Заславля завоёвывалась столетиями — Во славу Родины. Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
  3. ↑ Постановление Совета министров УССР № 402 от 14 ноября 1985 года «Про присвоєння імен учбовим і культурно-освітнім закладам»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Путейко_Михайло_Костянтинович