Очікує на перевірку

Пєгов Григорій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пєгов Григорій Іванович
Народження28 березня 1919(1919-03-28)
Привільне, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Українська СРР
Смерть7 травня 2003(2003-05-07) (84 роки)
Одеса, Україна
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військ танкові війська
ОсвітаСталінградське військове танкове училище
ПартіяКПРС
Званнястарший лейтенант
Формування29-й танковий корпус
Війни / битвиРадянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пегов.

Пє́гов Григо́рій Іва́нович (28 березня 1919(1919-03-28), Привільне, Херсонська губернія — 7 травня 2003(2003-05-07), Одеса) — учасник Другої світової війни, командир взводу, молодший лейтенант, Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 березня 1919 року в селі Привільне Баштанського району Миколаївської області в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1944 року.

Закінчив 7 класів. Працював трактористом.

У лавах РСЧА з 1939 року. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1943 році закінчив Сталінградське танкове училище.

Особливо командир танкового взводу 31-ї танкової бригади 29-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії 1-го Прибалтійського фронту молодший лейтенант Г. І. Пєгов відзначився 10 жовтня 1944 року. Одним з перших у батальйоні він з боєм прорвався до узбережжя Балтійського моря поблизу населеного пункту Каролінінкай Кретингського району Литви й забезпечив успішний вихід туди головних сил бригади.

У 1946 році вийшов у запас. Мешкав у Одесі. У 1948 році закінчив Одеську радпартшколу. Працював диспетчером кабельного заводу.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року молодшому лейтенанту Пєгову Григорію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8587).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бундюков А., Кравченко М. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса : Маяк, 1982. — С. 214-216. (рос.).
  • Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв : МДГУ ім. Петра Могили, 2005. — 416 с. — ISBN 966-336-033-Х..

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пєгов_Григорій_Іванович&oldid=43698386