Координати: 46°28′26″ пн. ш. 32°14′5″ сх. д. / 46.47389° пн. ш. 32.23472° сх. д. / 46.47389; 32.23472
Очікує на перевірку

Рибальче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Рибальче
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район Скадовський район
Тер. громада Чулаківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA65080170100069014
Основні дані
Населення 967
Площа 0,9 км²
Густота населення 1074,44 осіб/км²
Поштовий індекс 75621
Телефонний код +380 5539
Географічні дані
Географічні координати 46°28′26″ пн. ш. 32°14′5″ сх. д. / 46.47389° пн. ш. 32.23472° сх. д. / 46.47389; 32.23472
Середня висота
над рівнем моря
м
Водойми лиман
Місцева влада
Карта
Рибальче. Карта розташування: Україна
Рибальче
Рибальче
Рибальче. Карта розташування: Херсонська область
Рибальче
Рибальче
Мапа
Мапа

CMNS: Рибальче у Вікісховищі

Аджиго́льський мая́к

Риба́льче (в минулому — В'язимка) — село в Україні, у Чулаківській сільській громаді Скадовського району Херсонської області. Населення становить 967 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Після зруйнування в 1709 році Чортомлицької Січі і заснування у 1711 році Олешківської в районі Запорізької протоки (урочище Сагайдачного) почали з'являтися постійні поселенці. Хутір отримав назву Рибальчий.

У 1782 році генерал-прокурор В'яземський отримав 20000 десятин землі в урочищі Садки, нижче лугу Сагайдачного. Один із його маєтків був біля хутора Рибильчий. Від прізвища землевласника новостворене поселення отримало назву В'яземка. Маєток і землі князь подарував своїй дружині Олені В'яземській як весільний подарунок. По купчій 1802 року земля перейшла до барона Миколи Штігліца, який переселив сюди селян з Грушевської економії, що була на межі Катеринославського і Мелітопольського повітів. Після смерті Штігліца власником землі став його брат.

У 1874 році отримав землю і заклав економію в степовій частині Рибальче Великий князь Михайло Михайлович.

У 1884 році в селі Рибальче купує маєток колезький секретар Іван Степанов.

Станом на 1886 рік у селі Збур'ївської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії мешкало 1710 осіб, налічувалось 235 дворів, існували 4 лавки[1].

З 1929 року почалося руйнування хуторів навколо Рибальчого.

У 1929 році товариство спільного обробітку землі об'єднали із створеним в Рибальче колгоспом «Нове життя». В цьому ж році був створений риболовецький колгосп «Звільнений батрак» (у 1951 році його перейменовано на рибоколгосп імені Жданова). В 1931 році було організовано риболовецьку артіль «Держлов», яка проіснувала до 1950 року. З вересня 1941 року по 4 листопада 1943 року Рибальче було окуповане німецькими військами.

В 1943 році був організований колгосп «Нове життя», який через чотири роки об'єднався з колгоспом «Шлях до комунізму» в селі Пам'ятному.

25 вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Звільнили населений пункт 5 листопада 1943 року.

У 1958 році рибоколгосп ім. Жданова був приєднаний до рибоколгоспу «Победа» в с. Прогної. Згодом центральну садибу перенесли в Рибальче.

У 1958 році відділок колгоспу «Шлях до комунізму» в Рибальче було передано новоствореному лісництву. Поступово вся сільськогосподарська діяльність відділка була ліквідована.

В Рибальче з 1958 по 1965 роки працював відділок заводу «Комунар» з Голої Пристані, на якому виробляли очеретяні плити.[2]

Восени 2017 року Рибальче увійшло до Чулаківської ОТГ. Територіальна громада створена в межах 4-х населених пунктів: села Чулаківка, Рибальче, Забарине і селище Виноградне.[3]

24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.[4]

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1059 осіб, з яких 558 чоловіків та 501 жінка[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 971 особа[6].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 89,76 %
російська 9,62 %
болгарська 0,52 %

Храми

[ред. | ред. код]
  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Аджигольський маяк — найвищий маяк України, побудований в 1911 р. за проектом інженера і вченого Володимира Григоровича Шухова.

Особистості

[ред. | ред. код]

В селі народились:

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. https://krai.lib.kherson.ua/litopis-golopristanskyi-pynktu-rubalche.htm
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Військовий експерт пояснив, чому російські війська так швидко захопили Херсонську область. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2023.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.