Очікує на перевірку

Руснак Лариса Омелянівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Руснак.
Лариса Руснак
Зображення
Зображення
Народилася28 січня 1962(1962-01-28) (62 роки)
Подільськ, Одеська область
Національністьукраїнка
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьакторка
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDbnm0750858
Нагороди та премії
Народний артист України Народна артистка України (2015)
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги III ступеня (2020)

Лари́са Омеля́нівна Русна́к (нар. 28 січня 1962(19620128), Подільськ, Одеська область) — українська акторка театру, кіно та дубляжу, провідна майстриня сцени Київського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Народна артистка України (2015)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 28 січня 1962 року у місті Подільськ Одеської області.

У 1983 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс М. Карасьова).

З 1983 року актриса Київського Національного українського театру імені Івана Франка.

Активно займається озвучуванням і дубляжем зарубіжних фільмів, співпрацює з театром «Актор».[2]

Серед робіт в театрі «Актор»: У. Гібсон «Гітель і Джеррі», А. Николаї «Іграшка для мами».[3]

Знімається в кіно. Зокрема головні ролі зіграла у фільмі «Вітчим» (Ганна, мама Шури), «Право на захист» (Ніна), «Попіл Фенікса» (Мара). Грала також у фільмі «Украдене щастя» (Задорожна, мати Толіка), телесеріалах «День народження Буржуя» (Зіна), «Тільки кохання» та ін.

У 2009 році нагороджена срібною медаллю Національної Академії мистецтв України за значні наукові та творчі досягнення в галузі художньої культури, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва.[4]

У 2015 році Лариса Омелянівна удостоєна звання Народної артистки України.

З 1999 по 2019 рік була ведучою програми «Лото Забава» на телеканалах «1+1» та «ICTV».

У 2003 році на цьому ж телеканалі була ведучою інформаційної програми «Факти».

А з 2014 по 2015 рік була ведучою програми «Факти тижня. Нічна варта» на тому ж телеканалі.

Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня (2020)[5].

Впродовж певного періоду життя, зі слів актора Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім П.К. Саксаганського Вдовики Романа Володимировича, вона перебувала з ним в шлюбі.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • День народження Буржуя (1999—2001)
  • Мийники автомобілів (2000)
  • Під дахам великого міста (2002)
  • Право на захист (2002)
  • Попіл Фенікса (2004)
  • Украдене щастя (2004)
  • Непрямі докази (2005)
  • Новий російський романс (2005)
  • Битва божих корівок (2006)
  • Золоті хлопці-2 (2006)
  • Перше правило королеви (2006)
  • Пороки та їхні прихильники (2006)
  • Ворог номер один (2007)
  • Рік золотої рибки (2007)
  • Маша і море (2007)
  • Вітчим (2007)
  • Серцю не накажеш (2007)
  • Моя прекрасна нянька (2008)
  • Незамотні (2008)
  • Ой, матусі… (2008)
  • Казка про чоловіка та жінку (2008)
  • Хороші хлопці (2008)
  • Акула (2009)
  • День переможених (2009)
  • Її серце (2009)
  • Лабіринти брехні (2009)
  • Право на помилування (2009)
  • Снігур (2009)
  • Третього не дано (2009)
  • Брат за брата (2010)
  • Тільки кохання (2010)
  • Доставити за будь-яку ціну (2011)
  • Кульбабка (2011)
  • Темні води (2011)
  • Чемпіони з підворіття (2011)
  • Ящик Пандори (2011)
  • Жіночий лікар (2012)
  • Лекції для домогосподарок (2012)
  • Порох і дріб (2012)
  • Дворняжка Ляля (2014)
  • Лабіринти долі (2014)
  • Манекенщиця (2014)
  • Чоловік на годину (2014)
  • Остання електричка (2014)
  • Безсмертник (2015)
  • Два плюс два (2015)
  • Полон (2015)
  • Друге життя (2016)
  • Команда (2016)
  • На лінії життя (2016)
  • Клянуся кохати тебе вічно (2017)
  • Стрімголов (2017)
  • Лікар Ковальчук (2018)
  • Вище тільки кохання (2018)
  • За вітриною (2018)
  • За три дні до кохання (2018)
  • Кохання під мікроскопом (2018)
  • Віддай мою мрію (2018)
  • Прислуга (2018)
  • Сувенір з Одеси (2018)
  • У минулого в боргу! (2018)
  • Чужі рідні (2018)
  • З вовками жити… (2019)
  • Місто закоханих (2019)
  • Передчуття (2019)
  • Вітер зі сходу (2019)
  • Сімейний портрет (2020)
  • Колір пристрасті (2020)
  • Козаки. Абсолютно брехлива історія (2020)
  • Із зав'язаними очима (2020)
  • Мертві лілії (2021)
  • Грім серед ясного неба (2021)
  • Ляльковий дім (2022)
  • Мирний-21 (2023)
  • Продовження роду (2023)
  • Сімейний консультант (2023)
  • Впізнай мене (2024)

Дублювання та озвучення

[ред. | ред. код]

Сотні ролей українською та російською для студій та телеканалів «1+1», «Le Doyen», «Постмодерн» та інших.

Нагороди й номінації

[ред. | ред. код]
Рік Категорія Робота Результат
Національна кінопремія «Золота дзиґа»
2018 Найкраща жіноча роль другого плану Стрімголов Номінація
2019 Січень — березень Номінація
2023 Із зав'язаними очима Перемога
Київська пектораль
2006 Найкраще виконання жіночої ролі другого плану Соло-мія Перемога
2015 Найкраще виконання жіночої ролі Гітель і Джеррі Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  2. ↑ Актриса Театра Франко, ведущая «Лото-Забава» Лариса РУСНАК: "Нянечка в роддоме спросила: «Сама тройню свою похоронишь или нам все за тебя сделать?». Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 11 травня 2018.
  3. ↑ Руснак Лариса // Актори [Архівовано 12 червня 2017 у Wayback Machine.]teatr-aktor.kiev.ua
  4. ↑ Звіт Академії мистецтв України. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 16 червня 2017.
  5. ↑ Указ Президента України від 27 серпня 2020 року № 359/2020 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Руснак_Лариса_Омелянівна&oldid=43623447