Русіянов Іван Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Микитович Русіянов
рос. Иван Никитич Руссиянов
Народження11 вересня 1900(1900-09-11)
с. Щупли
Смерть21 березня 1984(1984-03-21) (83 роки)
Москва
ПохованняКунцевський цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби1919—1953
ПартіяКПРС
Звання Генерал-лейтенант
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Польсько-радянська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Кутузова I ступеня
Орден Суворова II ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Іва́н Мики́тович Русія́нов (19001984) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант танкових військ (7.06.1943). Герой Радянського Союзу (1978).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 11 вересня 1900 року в селі Щупли Смоленського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині — Смоленський район Смоленської області Росії), в селянській родині. Росіянин. Здобув неповну середню освіту.

У лавах Червоної армії з листопада 1919 року. Брав участь у громадянській війні в Росії, у Польсько-російській війні. Був діловодом, інспектором відділу штабу 16-ї армії Західного фронту. З травня 1921 року — помічник ад'ютанта окремого полку військ ВНК на західному кордоні РРФСР. Член РКП(б) з 1921 року.

У 1924 році закінчив 3-тю піхотну Західну школу командного складу (м. Смоленськ). До 1930 року проходив військову службу в складі 81-го стрілецького полку 27-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу (БВО): командир взводу, помічник командира роти, командир і комісар роти, помічник командира батальйону.

У 1931 році закінчив стрілецько-тактичні КУКС РСЧА «Постріл» імені Комінтерну. З квітня того ж року — командир батальйону 22-го стрілецького полку і помічник командира 24-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії БВО. З листопада 1932 року — командир і військком 10-го стрілецького полку 4-ї стрілецької дивізії. З липня 1937 року — помічник командира 29-ї стрілецької дивізії БВО. З жовтня 1938 року — командир 52-ї стрілецької дивізії БВО. Брав участь у радянському вторгненні до Польщі у 1939 році, під час якого отримав поранення.

З червня 1940 року — командир 100-ї стрілецької дивізії 2-го стрілецького корпусу Західного особливого військового округу (ЗОВО). 4 червня 1940 року присвоєне військове звання «генерал-майор». У травні 1941 року закінчив Курси удосконалення вищого керівного складу при Військовій академії Генерального штабу імені К. Є. Ворошилова.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. 100-та стрілецька дивізія Західного фронту під командуванням генерал-майора І. М. Русіянова відзначилась у оборонних боях поблизу Мінська (Білорусь). 6 вересня 1941 року 100-та стрілецька дивізія 24-ї армії звільнила місто Єльню в ході Єльнінської наступальної операції військ Резервного фронту. Наказом НКО СРСР від 18 вересня 1941 року 100-та стрілецька дивізія була перетворена в 1-шу гвардійську стрілецьку дивізію. У листопаді 1942 року на базі 1-ї гвардійської стрілецької дивізії був розгорнутий 1-й гвардійський механізований корпус, яким до кінця війни командував І. М. Русіянов. 7 червня 1943 року йому було присвоєне військове звання «генерал-лейтенант танкових військ».

Після закінчення війни продовжував командувати корпусом, а після його реформування — дивізією. З 1946 року — заступник командувача 4-ю гвардійською танковою армією ГРОВН. У 1947—1949 роках — заступник командира 4-ї гвардійської танкової дивізії.

У 1949 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова. З 1950 року — заступник начальника Управління військових навчальних закладів бронетанкових і механізованих військ. У квітні 1953 року вийшов у запас, згодом — у відставку.

Мешкав у Москві, де й помер 21 березня 1984 року. Похований на Кунцевському кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1978 року «за мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з німецькими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни», гвардії генерал-лейтенантові у відставці Русіянову Івану Микитовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11287).

Нагороджений трьома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова 1-го ступеня (28.04.1945), Суворова 2-го ступеня (26.10.1943), медалями, іноземними нагородами.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Русіянов Іван Микитович. // Сайт «Герои страны» (рос.).