Самойло Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самойло Олександр Олександрович
Народження4 листопада 1869(1869-11-04)
Москва, Російська імперія[1]
Смерть8 листопада 1963(1963-11-08)[1] (94 роки)
Москва, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
ОсвітаОлексіївське військове училище
ПартіяВКП(б)
Званнягенерал-майор і генерал-лейтенант
Війни / битвиПерша світова війна і Громадянська війна в Росії
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» орден Святого Станіслава
CMNS: Самойло Олександр Олександрович у Вікісховищі

Самойло Олександр Олександрович (23 жовтня (4 листопада) 1869 — 8 листопада 1963) — російський і радянський військовий діяч , генерал-майор російської імператорської армії (1916), генерал-лейтенант авіації (1940), професор (1943), член КПРС із 1944 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Москві у дворянській родині. Був нащадком гетьмана Війська Запорізького Самійла Кішки. Із 1890 року служив у російській імператорській армії, закінчив Московське піхотне юнкерське училище. Виконував різні розвідувальні завдання під час службових відряджень до Німеччини, Австро-Угорщини та Англії. Із 1908 року — полковник, із 1909 року служив у Генеральному штабі. Учасник Першої світової війни, під час якої був начальником штабу 10-ї армії та генерал-квартирмейстром Західного фронту.

У 1918 році добровільно перейшов на службу до Червоної Армії, був під час Громадянської війни в Росії начальником штабу Біломорського військового округу, начальником штабу і командувачем 6-ї армії, командувачем Східного фронту, начальником Всеросголовштабу.

У 1921 році — голова Центральної комісії полювання і рибальства при Головному штабі РСЧА.

Після громадянської війни займався викладацькою діяльністю. У 1940—1941 роках був заступником начальника оперативного відділу Головного управління ВПС РСЧА. Із 1948 року — у відставці.

Був нагороджений численними нагородами: орденом Святої Анни, двома орденами Святого Володимира, двома орденами Святого Станіслава, двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями « 20 років РСЧА РСЧА», «30 років Радянській армії і флоту», «За перемогу над Німеччиною», «800 років Москви», орденом Почесного легіону, орденом Італійської корони.

Олександр Самойло є одним із прототипів головного героя роману Валентина Пікуля «Честь имею».

Написав мемуари[джерело?].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Самойло Александр Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Самойло_Олександр_Олександрович&oldid=41399532