Ситник Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ситник Олександр Васильович
Народився24 січня 1920(1920-01-24)
Батурин
Помер2 листопада 1992(1992-11-02) (72 роки) або 20 жовтня 1991(1991-10-20) (71 рік)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
Діяльністьскульптор, педагог
Alma materСанкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Відомі учніВ'ялий Володимир Петрович, Духовенко Семен Ілліч, Петренко Володимир Васильович, Левчук Георгій Петрович і Рапопорт Борис Ізраїльович
ЧленствоНаціональна спілка художників України
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня медаль «За відвагу»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ситник.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ситник Олександр.

Олекса́ндр Васи́льович Си́тник (* 24 січня 1920(19200124), Батурин — 2 листопада 1992, Київ, Україна) — радянський український скульптор. Член Спілки художників УРСР.

Життєпис

[ред. | ред. код]
«Скорботна мати Україна», військовий меморіал (1991 рік; на території парку «Кочубеївський», Батурин. Скульптор О. Ситник)

Народився в Батурині в сім'ї кравців. У 1937 році вступив в Одеське художнє училище, і після закінчення 3-го курсу, в 1940 році вступив до Інституту ім. І. Репіна Академії мистецтв СРСР в Ленінграді.

З початком Німецько-радянської війни, вступає до лав 1-ї Василеостровської добровольчої армії народного ополчення. Але у вересні 1941 р. потрапляє у полон.

Після війни відновлюється в інституті і успішно закінчує його у 1950 році (спочатку майстерня О. Т. Матвєєва, після війни — В. О. Синайського).

У 1950—1971 рр. — викладач скульптури, малюнку і композиції у Дніпропетровському художньому училищі.

Влітку 1971 року переїхав до Києва. З 1971 р. — викладач та начальник навчальної частини Київського художньо-промислового технікуму. Працював і в Художньому фонді України.

Помер у Києві 2 листопада 1992 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Серед багатьох робіт скульптора (станкова і монументальна скульптура), зокрема:

Національний гірничий університет України (Дніпро). Пам'ятник Михайлу Ломоносову на бульварі проспекту Дмитра Яворницького (скульптор О. Ситник, архітектори Г. І. Панафутін, В. С. Положій)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Вікісховище — 2004.
  2. ↑ Panoramio — Photo of Памятник М. В. Ломоносову. Скульптор А. В. Сытник, архитекторы Г. И. Панафутин, В. С. Положий (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017.
  3. ↑ Памятник М. В. Ломоносову в Днепре(рос.)
  4. ↑ Пушкину Е. Г. генералу, памятник (Танк, 1967. Скульптор А. В. Ситник, архитектор И. Б. Мигай)(рос.)
  5. ↑ Братські могили періоду Великої Вітчизняної війни: «Скорботна Мати-Україна», скульптор О. В. Ситник. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 30 січня 2017. [Архівовано 2017-08-08 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ситник_Олександр_Васильович