Калязін
| Місто
Калязін
Координати 57°14′ пн. ш. 37°51′ сх. д.H G O
|
.png)
_(1780).png)
Каля́зін (рос. Калязин) — місто (з 1775[1]) в Росії, адміністративний центр Калязінського району Тверської області.
Місто розташоване на правому березі Волги (Углицьке водосховище) за 190 км від Москви та приблизно на такій же відстані від Твері. У межах міста розташована гирлі річки Пуди і річки Жабни, правої притоки Волги.
Історія[ред. | ред. код]
Згадки в літописах про перше поселення (Нікола на Жабні), що знаходиться на місці нинішнього Калязіна, належать до XII століття. Значення поселення зросло із заснуванням в XV столітті Калязінсько-Троїцького (Макаріївського) монастиря на протилежному березі Волги[2].
Наприкінці XVII століття Калязінська підмонастирська та Нікольська слободи, а також село Пирогово були об'єднані в одну Калязінську слободу.
У 1775 указом Катерини II слободі було присвоєно статус повітового міста[1].
У XVIII — XIX століттях Калязін був значним торговим центром, двічі на рік влаштовувалися ярмарки. З кінця XIX століття розвиваються будівництво суден, ковальський промисел, валяльна та мереживна справи[2].
У 1939 — 1940 роках частина території старого міста, включаючи всі основні пам'ятки історії та архітектури, була затоплена при будівництві Углицької ГЕС.
Населення[ред. | ред. код]
Зміна чисельності населення[3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][14][15][14][16][17][18][19][20][21][22][23]:
Економіка[ред. | ред. код]
У Калязіні працюють: Калязінський машинобудівний завод (філія ВАТ «МіГ»), хлібокомбінат, виробництва з випуску валяного взуття, швацьке, льонообробне, з випуску оцту й оцтової есенції.
У Калязіні знаходиться Калязінска радіоастрономічна обсерваторія, де встановлений потужний радіотелескоп РТ-64 з діаметром рефлектора 64 метри.
Транспорт[ред. | ред. код]
Через місто проходить залізнична лінія Москва — Сонково — Санкт-Петербург. Від станції Калязін-Пост починається тупикова гілка на Углич (47 км). У місті є станції Калязін та Калязін-Пост. Автомобільною дорогою місто пов'язане з Москвою та Угличем, Твер'ю, через Кашин, функціонує автодорожній міст через Волгу.
Культура, пам'ятки[ред. | ред. код]
З освітніх закладів у місті є чотири школи (одна з них спеціалізована), педагогічне училище, машинобудівний технікум та професійне училище.
Краєзнавчий музей (архітектурні, керамічні, скульптурні фрагменти та розписи Калязінсько-Троїцького монастиря; вжиткове мистецтво XVIII — XIX століть).
Монастир (ансамбль XVI — XVII століття) та інші старі споруди опинилися в зоні водосховища. Збереглися «плаваюча» на невеликому острівці дзвіниця Нікольського собору (1800, перший ярус частково схований нижче рівня води під шаром нанесеного ґрунту, сам собор був розібраний перед затопленням); ансамбль Вознесенської церкви та житлові будинки — XVIII—XIX ст.
Відомі особистості[ред. | ред. код]
В поселенні народилась:
- Мошетова Лариса Костянтинівна (* 1938) — радянський і російський вчений-офтальмолог.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 133.(рос.)
- ↑ а б Калязин // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Статистическое изображение городов и посадов Российской империи по 1825 год. Сост. из офиц. сведений по руководством директора Департамента полиции исполнительной Штера. Спб., 1829.
- ↑ Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году/Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834.
- ↑ Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840.
- ↑ Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи [по 1 мая 1847 года]. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. Спб., 1852.
- ↑ Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. — Спб., 1858.
- ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 1. Вып. 1. — Спб., 1866.
- ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871. — С. 186.
- ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. — Спб., 1875. — С. 101.
- ↑ Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884—1885 гг. — Спб., 1887. — С. 19.
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 р. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 19 липня 2014.
- ↑ Города России в 1910 р. — Спб., 1914.
- ↑ а б в Города Союза ССР/НКВД РСФСР, Стат. отдел. — М., 1927. — С. 54 — 55.
- ↑ Предварительная оценка численности населения на 1 января 2013 года по муниципальным образованиям (рос.). Тверьстат. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 2013.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L'U.R.S.S. 1926/Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928.
- ↑ РГАЭ, ф. 1562, оп. 336, д. 1248, лл. 49 — 57.
- ↑ Перепись населения СССР 1959 года. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 19 липня 2014.
- ↑ Перепись населения СССР 1970 года. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 19 липня 2014.
- ↑ Перепись населения СССР 1979 года. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 19 липня 2014.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 р. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 19 липня 2014.
- ↑ Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населенных пунктов — райцентров и сельских населенных пунктов с населением 3 тысячи и более человек. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 19 липня 2014.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2010 р. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 19 липня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Города под водой. Путешествие по затопленным берегам Верхней Волги/Автор-составитель В. І. Ерохин. — Тверь: Гранд-Холдинг, 2010. — 112 с. — ISBN 978-5-9971-9016-3.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Калязін |
- Офіційний сайт адміністрації міста Калязін [Архівовано 20 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Калязін [Архівовано 10 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Історія герба Калязіна [Архівовано 2 липня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
| ||||||||||
|
