Палеографія: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
[[Категорія:Історичні дисципліни]] |
[[Категорія:Історичні дисципліни]] |
||
[[Категорія:Палеографія|*]] |
[[Категорія:Палеографія|*]] |
||
[[ar:علم الخطاطة]] |
|||
[[be:Палеаграфія]] |
|||
[[bg:Палеография]] |
|||
[[ca:Paleografia]] |
|||
[[cs:Paleografie]] |
|||
[[cv:Палеографи]] |
|||
[[cy:Palaeograffeg]] |
|||
[[da:Palæografi]] |
|||
[[de:Paläografie]] |
|||
[[el:Παλαιογραφία]] |
|||
[[en:Palaeography]] |
|||
[[eo:Paleografio]] |
|||
[[es:Paleografía]] |
|||
[[eu:Paleografia]] |
|||
[[fi:Paleografia]] |
|||
[[fr:Paléographie]] |
|||
[[he:פלאוגרפיה]] |
|||
[[hr:Paleografija]] |
|||
[[hu:Paleográfia]] |
|||
[[id:Paleografi]] |
|||
[[io:Paleografio]] |
|||
[[is:Handritafræði]] |
|||
[[it:Paleografia]] |
|||
[[ja:古文書]] |
|||
[[ka:პალეოგრაფია]] |
|||
[[ky:Палеография]] |
|||
[[la:Palaeographia]] |
|||
[[lb:Paleographie]] |
|||
[[lv:Paleogrāfija]] |
|||
[[mk:Палеографија]] |
|||
[[nl:Paleografie]] |
|||
[[no:Paleografi]] |
|||
[[pl:Paleografia]] |
|||
[[pt:Paleografia]] |
|||
[[ro:Paleografie]] |
|||
[[ru:Палеография]] |
|||
[[sk:Paleografia]] |
|||
[[sl:Paleografija]] |
|||
[[sr:Палеографија]] |
|||
[[sv:Paleografi]] |
|||
[[tr:Paleografi]] |
|||
[[vo:Vönapenav]] |
|||
[[yi:פאלעאגראפיע]] |
|||
[[zh:古文字学]] |
|||
[[zh-classical:古文書]] |
Версія за 20:51, 22 березня 2013
Палеогра́фія (від грец. παλαιός — давній, старовинний та γράφω — писати) — історико-філологічна дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція (переважно на основі давніх пам'яток) та характерні особливості на певних етапах розвитку.
Специфіка фаху
Особливості письма полягають у графічних формах знаків і літер, пропорціях та конфігураціях їхніх складових частин, шрифтах. Значення мають також місце і частота вживання окремих літер, види скорочень тощо. Також ця наука займається вивченням систем тайнопису (криптографії), особливостей оздоблення рукописів і написів, зокрема, орнаментів, мініатюр. Звичайно палеографія вивчає системи письма, а також предмети, пов'язані з письмом (матеріали, на які нанесено текст, зокрема, пергамен, тканини, берест, папір і філіграні на ньому; знаряддя писання; барвники, зокрема чорнила, за допомогою яких написано чи оздоблено текст; форми оправ книжок тощо).
Історія
Як окрема дисципліна палеографія виникла в Європі у XVIII столітті. Уперше термін увів у вжиток французький учений Б. Монфокон, який виділив її з дипломатики (історична дисципліна, що вивчає форми, автентичність, юридичну достовірність історичних документів і грамот). Палеографія допомагає правильному прочитанню текстів, встановленню часу, місця створення й авторства недатованих, нелокалізованих та анонімних пам'яток, виявленню підробок, підтвердженню автентичності текстів.
Спостереження над особливостями письма і практичне застосування їх у різних народів дуже давні. Так, в Україні викриття підробок грамот починається з XV століття. У граматиці Лаврентія Зизанія 1596 року міститься зауваження про особливості кириличної орфографії; в граматиці 1619 року Мелетія Смотрицького — міркування про особливості давньої графіки й правопису.
Формування палеографії в Україні відбувалося з XIX століття (праці І. Каманіна та інших). Особливого розвитку вона набула в наш час, чому значною мірою сприяло видання пам'яток української мови, літератури, історії.
Сучасна палеографія
Сучасна палеографія за системами письма і мовами, які ними користуються, поділяється на грецьку, латинську, арабську, індійську, кириличну (слов'янську), українську, російську, вірменську, грузинську тощо. У слов'янській палеографії залежно від алфавітів, якими писано рукописи, виділяють глаголичну, кириличну і латинську палеографії. Східнослов'янські рукописи написані, як правило, кирилицею. Кирилична палеографія поділяється, у свою чергу, на східнослов'янську і південнослов'янську.
Крім методів і прийомів дослідження власне палеографії (аналіз особливостей літер тощо) тут застосовуються методи й прийоми дослідження інших дисциплін і наук, передусім лінгвістики тексту (аналіз орфографії, мови), мистецтвознавства (вивчення орнаментів, мініатюр), фізики й хімії (датування органічних матеріалів для письма за допомогою радіоактивних ізотопів, аналіз складу чорнила й фарб, використання різного проміння для читання вицвілих текстів або їх частин).
Література
- Каманин И. Главные моменты в истории развития южнорус. письма в XV — XVIII вв. В кн.: Каманин И. Палеогр. изборник. Мат-лы по истории южнорус. письма в XV — XVIII вв., в. 1. К., 1899; Каманін І.
- Вітвіцька О. Водяні знаки на папері укр. документів XVI і XVII вв. (1566—1651). К., 1923; Запаско Я. П. Орнамент. оформлення укр. рукопис. книги. К., 1960
- Люблинская А. Д. Лат. палеография. М., 1969;
- Мацюк О. Я. Папір та філіграні на укр. землях (XVI — поч. XX ст.). К., 1974;
- Панашенко В. В. Палеографія укр. скоропису другої пол. XVII ст. К., 1974;
- Высоцкий С. А. Средневековьіе надписи Софии Киевской (По мат-лам граффити XI — XVII вв.). К., 1976;
- Карский Е. Ф. Славян. кирилловская палеография. М., 1979.