Орфографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Орфогра́фія (грец. ὀρθογραφία, від ὀρθός — правильний і γράφω — писати) — історично сформована й загальноприйнята система правил національної мови щодо способів передачі мовлення на письмі, яка поряд із пунктуацією становить правопис певної мови. Інколи терміни «орфографія» і «правопис» уживаються як тотожні. Вивчає правильність написання

  • написання звуків (фонем) літерами,
  • написання слів разом, окремо й через дефіс,
  • уживання великої літери,
  • правила переносу частини слова з рядка в рядок.

Крім того, орфографія регулює написання афіксів і закінчень відмінюваних слів.

В основі орфографії лежить графіка. Водночас вона ґрунтується на певних принципах, які зумовлені фонетичною та граматичною будовою мови й віддзеркалюють шляхи формування та розвитку її правописної системи.

Орфографічні правила, як складова частина системи письмових норм літературної мови, повинні бути єдині для всіх, хто користується даною мовою. Єдність і обов'язковість орфографії для всіх полегшує спілкування людей за допомогою літературної мови, робить його дієвішим, ефективнішим, що, звичайно, сприяє піднесенню мовної культури народу. Також правильність написання

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • А. А. Бурячок. Орфографія // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • СУЛМ. Вступ. Фонетика. К., 1969