Рівайвелізм

Ця стаття стосується теми
Протестантизм
Теми Критика Культура Демографія Еклезіологія Велике пробудження Історія Переслідування Реформація
Історія 95 тез Лейпцизький диспут Ауґзбурзький мир Дисентери Пуритани Гугеноти Варфоломіївська ніч Пієтизм Велике пробудження
Теологічні засади П'ять основ протестантського богослів'я Sola scriptura Solus Christus Sola gratia Sola fide Soli Deo
Головні течії Адвентизм Анабаптисти Англіканство Баптизм Кальвінізм Лютеранство Методизм П'ятдесятництво
Другорядні течії Рух Дослідників Біблії Східний протестантизм Рух святості Ірвінгіанство Брати Плімут Протопротестантизм (Гусити та Вальденси) Квакерство Брати Шварценау Швенкфельдисти Решта
Масові релігійні рухи Харизматичний рух Євангелізм Неохаризматичний рух
Інші напрями розвитку Армініанство Християнський фундаменталізм Криптопротестантизм Ауґзбурзький католицизм Ліберальне християнство Неоортодоксия Палеоортодоксія Пієтизм Пуританство
Пов'язані рухи Домашня церква Нонденомінаційне християнство Духовне християнство
Портал «Християнство»

Рівайвелізм (англ. revival — «відродження», «пробудження») — рух у протестантизмі, що виник в XVIII ст. у відповідь на перетворення християнства в офіційне моральне вчення. Головною особливістю рівайвелізму — екзальтоване переживання особистої зустрічі з Богом і наступаючого кінця світу. Рівайвелісти спочатку не мали організації і представляли собою стихійні молитовні групи і гуртки з вивчення Біблії, в яких провідна роль належала харизматичним лідерам і мандрівним проповідникам. Церковні обряди і ієрархія при цьому відходила на другий план або навіть сходила нанівець.

Першими значними рівайвелістами були Джонатан Едвардс, Ч. Фінні, Д. Муді, Р. Торре.

Приклади

• Велике пробудження
• П'ятидесятники
• Пієтизм
• Лестадіанство