Сенбернар: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 21: | Рядок 21: | ||
Вважається, що сенбернар відбився від молосів, що перетнули Альпи разом з римськими легіонами. Коріння породи ідуть в Швейцарію XII століття, коли її почали розводити [[чернець|ченці]] великого притулку монастиря святого Бернара (заснований в Середні віки). |
Вважається, що сенбернар відбився від молосів, що перетнули Альпи разом з римськими легіонами. Коріння породи ідуть в Швейцарію XII століття, коли її почали розводити [[чернець|ченці]] великого притулку монастиря святого Бернара (заснований в Середні віки). |
||
Нова порода швидко завоювала славу гірського рятувальника. Сенбернар по кличці [[Баррі (собака)|Баррі]], що народився в 1800 році, став найвідомішим в історії породи: за 10 років він урятував 40 людей. До 1830 року порода сенбернар була короткошерстою. Потім сенбернара схрестили з ньюфаундлендом для створення довгошерстого різновиду породи. В різний час сенбернара називали лавинним собакою, альпійським мастифом, собакою Баррі, і тільки в 1880 році за довгошерстим типом породи офіційно закріпили назву «сенбернар». В 1884 році створений перший швейцарський клуб сенбернара, а в 1887 році в Берні складений стандарт породи Сенбернар. Короткошерстий тип виділений окремо. |
Нова порода швидко завоювала славу гірського рятувальника. Сенбернар по кличці [[Баррі (собака)|Баррі]], що народився в 1800 році, став найвідомішим в історії породи: за 10 років він урятував 40 людей. До 1830 року порода сенбернар була короткошерстою. Потім сенбернара схрестили з ньюфаундлендом для створення довгошерстого різновиду породи. В різний час сенбернара називали лавинним собакою, альпійським мастифом, собакою Баррі, і тільки в 1880 році за довгошерстим типом породи офіційно закріпили назву «сенбернар». В 1884 році створений перший швейцарський клуб сенбернара, а в 1887 році в Берні складений стандарт породи Сенбернар. Короткошерстий тип виділений окремо. |
||
== Опис == |
|||
Голова великого розміру, виразна. Череп широкий, злегка опуклий. Перехід від чола до морди чітко виражений. Морда коротка. Перенісся пряме. Мочка носа велика, чорного кольору. Очі досить великі, темно-карого кольору, окуляри навколо очей темні. Вуха середнього розміру, трикутної форми. Високо поставлені. Висячі. Корпус масивний, ледве видовженої форми. Шия потужна. Загривок сильно виступає над лінією верху. |
|||
Ребра опуклі. Спина широка. Міцний, недовгий поперек. Кінцівки добре розвинені, потужні, м'язисті, з міцним кістяком. Лапи великі, компактні, міцні. Хвіст довгий, важкий, звисає вниз і сягає скакального суглоба. |
|||
Розрізняють 2 варіанти волосяного покриву. Короткошерстий: вовна щільна, груба, припасована до тіла. Густе підшерстя. Довгошерстий: вовна довга, пряма. На голові й вухах — коротка. Є штани, вичіски, лисий хвіст. Підшерстя густе. Забарвлення біле, з червоно-коричневими або чорними мітками середньої величини. Допустиме тигрове забарвлення червоно-коричневого кольору. Бажано, щоб щоб шерсть на голові була темніше основного забарвлення. |
|||
Висота в загривку: пси: не менше 70 см, суки: не менше 65 см. |
|||
Вага 55 — 100 кг. |
|||
== Догляд == |
== Догляд == |
Версія за 16:27, 13 квітня 2016
Сенбернар | |
---|---|
Походження | Швейцарія |
Характеристики | |
Зріст | Пси: 70—90 см Суки: 65—80 см |
Вага | 55 — 100 кг |
Класифікація МКФ: | |
№ FCI | 61 |
Стандарти породи | |
FCI | [2 стандарт] |
Пес свійський (Canis lupus familiaris) |
Сенберна́р — порода собак групи 2 (Пінчери та шнауцери, молоси та швейцарські собаки-пастухи) за міжнародною кінологічною федерацією.
Походження
Вважається, що сенбернар відбився від молосів, що перетнули Альпи разом з римськими легіонами. Коріння породи ідуть в Швейцарію XII століття, коли її почали розводити ченці великого притулку монастиря святого Бернара (заснований в Середні віки). Нова порода швидко завоювала славу гірського рятувальника. Сенбернар по кличці Баррі, що народився в 1800 році, став найвідомішим в історії породи: за 10 років він урятував 40 людей. До 1830 року порода сенбернар була короткошерстою. Потім сенбернара схрестили з ньюфаундлендом для створення довгошерстого різновиду породи. В різний час сенбернара називали лавинним собакою, альпійським мастифом, собакою Баррі, і тільки в 1880 році за довгошерстим типом породи офіційно закріпили назву «сенбернар». В 1884 році створений перший швейцарський клуб сенбернара, а в 1887 році в Берні складений стандарт породи Сенбернар. Короткошерстий тип виділений окремо.
Догляд
Сенбернарові потрібні простір і тривалі прогулянки в спокійному темпі. Необхідно щодня ретельно вичісувати собаку. Сенбернари погано переносять спеку й не відрізняються довголіттям.