Бульмастиф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Восьмитижневе щеня

Бульмасти́ф (англ. Bullmastiff) — сторожова порода собак 2-ї групи МКФ.

Походження[ред. | ред. код]

Бульмастиф — відносно молода порода з групи молосів, виведена в Англії в XIX столітті при схрещуванні англійського мастифа зі староанглийским бульдогом. Це масивний, мускулистий і потужний собака, благородний і відданий своїм господарям.

Офіційне визнання порода отримала в 1924 році, тоді ж був затверджений стандарт[1].

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Зовнішність бульмастифа мимоволі привертає до себе увагу. Це великий і могутній собака; грізного вигляду додає йому високий зріст, розвинена мускулатура, велика голова з чорною маскою і широкі груди. Незважаючи на свій страхітливий вигляд, власники сучасних бульмастифів знають, наскільки ці собаки ласкаві і люблячі істоти. Шерсть у бульмастифів коротка, але густа і блискуча, щільно прилягає до тіла. Забарвлення руде, палеве або тигрове; допускаються невеликі білі плями на грудях.

Схрещування англійського мастифа і староанглійського бульдога дало бульмастифу не тільки міць і значні розміри. При своїх габаритах, це напрочуд моторний, спритний та швидкий собака, з постійною готовністю до роботи і миттєвим «стартом» по команді господаря. Бульмастифу спочатку не були притаманні ознаки чисто бійцівських порід. А сьогодні це вже скоріше собака-компаньйон і вірний друг.

Характер та інші особливості[ред. | ред. код]

Бульмастиф — це спокійний і врівноважений собака, не схильний до необґрунтованої агресії. Однак випадки нападу на людей були[2]. Бульмастиф безмежно відданий своїм господарям, нейтральний по відношенню до друзів сім'ї та знайомих людей, але насторожений до тих, кого не знає і не сприймає фамільярності. Собаці цієї породи необхідні простір і в будинку, і на природі; довгі прогулянки і тренування — запорука гарної фізичної форми бульмастифа.

Дресирування не представляє особливих складнощів. Щеня, починаючи з восьмимісячного віку, з легкістю засвоює основні команди; впертість, відкрите небажання підкорятися чи погана кмітливість у цій породі — рідкісний виняток. Бульмастиф тямущий, дисциплінований і терплячий, серйозно ставиться до роботи, хоча ігрові елементи під час дресирування допомагають краще закріпити засвоєні навички. У цих собак чудовий нюх і крім педантичного пошуку по сліду, бульмастифи навіть у найнесприятливіших умовах безпомилково здатні знаходити вибухівку, наркотики та людей під завалами.

Бульмастиф відмінно ладнає з дітьми господарів, а також з будь-якими тваринами, що живуть у будинку — кішки не виняток. Незважаючи на великі брилі, собака не слинявий, що притаманне багатьом молосам.

Породу виводили в Англії для охорони лісових угідь від браконьєрів. У XIX столітті спійманих на місці злочину «диких мисливців» чекала сувора кара. Знаючи про це, браконьєри відчайдушно захищалися і нерідко йшли навіть на вбивство єгерів, тільки б не потрапити в руки правосуддя. Для затримання браконьєрів і був потрібен сильний, сміливий, непідкупний собака, здатний непомітно для людини виявити її в нічному лісі і затримати. Селекційна робота заводчиків породи досить швидко відсортувала бульмастифів з необхідними якостями. Собаки мовчки, по запаху знаходили браконьєрів у лісі, потужним стрибком збивали з ніг, але не калічили, а гавкотом звали господаря. Тому бульмастиф від природи не брехло, і гавкає своїм оглушливим басом у виняткових випадках, попереджаючи про свою присутність, якщо сторонній його не бачить або не реагує на грізне гарчання. Варто згадати, що спочатку порода іменувалася «нічним собакою єгерів».

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Довгі роки бульмастиф на ім'я Ганнер був своєрідним талісманом англійської футбольної команди «Бульмастиф». Перед початком кожного матчу Ганнера виводили на поле і демонстрували публіці. Сам по собі неабиякий вигляд цього гідного представника породи знижував напруження фанатських пристрастей і число хуліганських витівок, а футболістам своєї команди надавав своєрідний заряд бадьорості і налаштовував їх на перемогу.
  • Сьогодні бульмастифи, які втратили свої колишні бойові якості, вважаються собаками-компаньйонами. Єдине місце, де збереглося робоче поголів'я породи, і де бульмастифи досі несуть сторожову та охоронну службу — алмазні копальні компанії «Де Бірс» у Південно-Африканській республіці[3].

Розмір і вага[ред. | ред. код]

Зріст бульмастифа в холці:

  • Кобелі від 63,5 до 68,5 см (25—27 дюймів)
  • Суки від 61 до 66 см (24—26 дюймів)

Маса:

  • Кобелі від 50 до 59 кг (110—130 фунтів)
  • Суки від 41 до 50 кг (90—110 фунтів)

Фільми про собак породи бульмастиф[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. СТАНДАРТ Бульмастиф. Архів оригіналу за 25 лютий 2012. Процитовано 4 липень 2012. 
  2. Гра Nintendogs перетворює собак на звірів. Архів оригіналу за 24 січень 2011. Процитовано 4 липень 2012. 
  3. Бульмастиф — опис породи з фото і відео — Пошук-Друга.ру

Посилання[ред. | ред. код]