Стефанович Олекса Коронатович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Життєпис: орфографія
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 32: Рядок 32:
У 1939–1941 рр. працював домашнім учителем.
У 1939–1941 рр. працював домашнім учителем.


У 1944 році, коли до Праги підійшли радянські війська, Олекса Стефанович, рятуючи власне життя і волю, залишає Прагу й емігрує до Німеччини, де проживає до 1949 року, а з 1949 р. — у м. [[Боффало]] (США). Працював на фабриці, після виходу на пенсію (з 1962 р.) учителем в українській православній суботній школі.
У 1944 році, коли до Праги підійшли радянські війська, Олекса Стефанович, рятуючи власне життя і волю, залишає Прагу й емігрує до Німеччини, де проживає до 1949 року, а з 1949 р. — у м. [[Баффало]] (США). Працював на фабриці, після виходу на пенсію (з 1962 р.) учителем в українській православній суботній школі.


Помер 4 січня 1970 р. в м. [[Боффало]], шт. [[Нью-Йорк]], похований там же, перепохований на [[Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)|цвинтарі у Баунд-Бруку]]. Життя Олекси Стефановича було сповнене постійних духовних пошуків та глибоких роздумів. Він жив дуже самотньо, коло його знайомих і товаришів було обмеженим і вузьким, відчуття страху та манія переслідування з боку радянської влади до самої смерті не залишали поета.
Помер 4 січня 1970 р. в м. [[Боффало]], шт. [[Нью-Йорк]], похований там же, перепохований на [[Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)|цвинтарі у Баунд-Бруку]]. Життя Олекси Стефановича було сповнене постійних духовних пошуків та глибоких роздумів. Він жив дуже самотньо, коло його знайомих і товаришів було обмеженим і вузьким, відчуття страху та манія переслідування з боку радянської влади до самої смерті не залишали поета.

Версія за 11:50, 5 січня 2019

Олекса Коронатович Стефанович
Народився 5 жовтня 1899(1899-10-05)
Милятин, Волинська губернія
Помер 1 квітня 1970(1970-04-01) (70 років)
Баффало, США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Громадянство Російська імперія
 УНР
США США
Національність українець
Діяльність поет
Alma mater Карлів університет
Заклад Український вільний університет
Мова творів українська
Напрямок «Празька школа»
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стефанович.

Олекса Коронатович Стефанович (*5 жовтня, 1899, Милятин, Рівненська область — †4 січня 1970, Баффало) — український поет, літературний критик. Родом з с. Милятина на Рівненщині; з 1922 на еміграції в Празі, де відвідував Карлів університет, від 1944 жив у Німеччині, від 1949 у США.

Життєпис

Народився 5 жовтня 1899 р. у с. Милятині Острозького повіту на Волині в родині православного священика.

Закінчив духовну школу в Клевані (1914), потім духовну семінарію в Житомирі (1919). У 1920–1921 рр. вчителював у с. Садки. З 1922 р. мешкав у Празі.

Навчався на філософському факультеті Карлового університету (1922–1928), у 1930 р. захистив докторат із філософії (тема дисертації — «Метлинський як поет»). Викладав на філософському факультеті Українського вільного університету (1928–1930).

У 1939–1941 рр. працював домашнім учителем.

У 1944 році, коли до Праги підійшли радянські війська, Олекса Стефанович, рятуючи власне життя і волю, залишає Прагу й емігрує до Німеччини, де проживає до 1949 року, а з 1949 р. — у м. Баффало (США). Працював на фабриці, після виходу на пенсію (з 1962 р.) учителем в українській православній суботній школі.

Помер 4 січня 1970 р. в м. Боффало, шт. Нью-Йорк, похований там же, перепохований на цвинтарі у Баунд-Бруку. Життя Олекси Стефановича було сповнене постійних духовних пошуків та глибоких роздумів. Він жив дуже самотньо, коло його знайомих і товаришів було обмеженим і вузьким, відчуття страху та манія переслідування з боку радянської влади до самої смерті не залишали поета.

Творчість

Друкувався в «Новій Україні», «ЛНВ», «Пробоєм», «Христ. Шляху», «Новому Шляху», «Христ. Голосі» й ін. Зб. поезій: «Поезії» (1927), «Stefanos І» (не датована, 1938) і «Зібрані твори» (1975), що включають недруковані зб. «Stefanos II», «Кінцесвітне» та «Фраґменти». Хоч С. належав до празької групи, його творчість позбавлена характеристичного для цього кола волюнтаризму. Поетична творчість С. живиться спогадами про елегійні волинські краєвиди, постаті минулого (іст. чи мітологічні) і трагічні картини історії й сучасности. Ці тематичні площини пронизані двома силами, які розривали творчість Стефановича, — поганством (з обертонами еротики) і християнством, яке домінувало в пізнішій творчості поета і часто сягало містичних вершин.

Основною характеристикою стилю Стефановича є його дуже індивідуальна поетична мова, базована на вживанні архаїзмів і неологізмів (теж творених в архаїчно-ритуальному дусі) та на своєрідній синтаксі. У ранній творчості Стефановича переважають романтично-символістичні елементи (образно споріднені з народною творчістю), у пізнішій його мова стає рубаною і загостреною, поет часто ламає ритміку в різких спадистих каденціях, що дає відчуття рокованости, кінецьсвітности, апокаліптичности. Олекса Стефанович, філософ за своєю мистецькою натурою, заглиблюється думкою і почуттям у внутрішній сенс ідеї державності, звертається до перших її витоків і проектує їх на сучасну добу. Так, через усю двадцятирічну творчість поета проходить образ язичницького бога Перуна, що є символом ідеї української державності, утвердженням її безсмертності і всепереможності. Попри те, що Стефанович жив і писав на еміграції, Україна залишається центральним образом його творчості. З далеких країв він спостерігає за її життям, за тими перипетіями, які вона переживала. І це знаходить відгук у його творчості.

Автор поетичних збірок «Поезії» (1927), «Stefanos І» (1938), «Зібрані твори» (1975, посмертно).

Окремі видання:

  • Стефанович О. Возлюби її до крови. Літературна спадщина. Дослідження. Документи. — Рівне, 2003. — 140 с.
  • Стефанович О. Зібрані твори / Упор. Б.Бойчука. — Торонто: Євшан-зілля, 1975. — 304 с.
  • Стефанович О. Поезії. Збірка І (1923–1926). — Прага, 1927. — 48 с.
  • Стефанович О. Stephanos. — Прага: Дніпрові пороги, Б. р. — Вип. 1. — 79 с.

Література

  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
  • Андрухович Ю. Олекса Стефанович: буколіка та героїка // Дзвін. — 1990. — № 2.
  • Дем'янчук Г. Олекса Стефанович: Літ. портрет. — Рівне: Волинські обереги, 1999. — 23 с.
  • Рязанцева Т. Бранець вічності: Аспекти поетичної творчості Олекси Стефановича. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 106 с.
  • Слабошпицький М. Самітник із Боффало. Олекса Стефанович // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 677–707.
  • Євген Цимбалюк. Один з незабутньої Празької школи. // Свобода, № 44 від 30 жовтня 2009, с. 17.
  • Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — 384с.
  • Бойчук Б. Олекса Стефанович // Спомини в біографії. — К.: Факт, 2003. — С. 76-82.
  • Василишин І. Художньо-екзистенціальні особливості повоєнної лірики Олекси Стефановича //Вісниківство: літературна традиція та ідеї. Збірник наук. праць, присвячений пам'яті В.Іванишина / Ред. колегія: Л. Кравченко (голова), О. Баган та ін. — Дрогобич: Коло, 2009. — С.103-113.
  • Качуровський І. Про лірику Олекси Стефановича // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 420–427.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Рахманний Р. Поезія міжвоєнного покоління // Україна атомного віку. Есеї і статті. 1945–1986.-Торонто: Гомін України, 1988. -С. 446–464.
  • Рязанцева Т. Бранець вічності: Аспекти поетичної творчості Олекси Стефановича. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 106 с.
  • Савка М. Олекса Стефанович: візія України у площині міфу //Слово і Час. — 1999. — № 10. -С. 8-10.
  • Oleksa Stefanovych // Ukraine a concide encyclopedia. 988–1988 /Edited by Halyna Petrenko [S. l. : s.n.]. — P. 153.

Посилання

Олекса Стефанович
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (вересень 2013)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефанович_Олекса_Коронатович&oldid=24137018