Старе Ахпердіно (Батиревський район)
| присілок Старе Ахпердіно | |
|---|---|
| рос. Старое Ахпердино чув. Кивĕ Ахпӳрт | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Чувашія |
| Муніципальний район | Батиревський район |
| Поселення | Тойсинське |
| Код ЗКАТУ: | 97207870006 |
| Код ЗКТМО: | 97607470126 |
| Основні дані | |
| Попередні назви: | Ахпердіно |
| Населення | 757 осіб (2016[1]) |
| Поштовий індекс | 429354 |
| Географічні координати: | 55°04′22″ пн. ш. 47°43′37″ сх. д. / 55.07299200002777440° пн. ш. 47.72704000002777747° сх. д.Координати: 55°04′22″ пн. ш. 47°43′37″ сх. д. / 55.07299200002777440° пн. ш. 47.72704000002777747° сх. д. |
| Водойма | Була |
| Мапа | |
  Старе Ахпердіно  Старе Ахпердіно | |
|
| |
|
| |
Старе А́хпердіно (рос. Старое Ахпердино, чув. Кивĕ Ахпӳрт) — присілок у складі Батиревського району Чувашії, Росія. Входить до складу Тойсинського сільського поселення.
Населення — 757 осіб (2016; 763 у 2002[2]).
Національний склад:
- чуваші — 99 %
Назва[ред. | ред. код]
За однією з версій, назва населеного пункту походить від слів ак (тат. білий) і пÿрт (чув. хата). Російська назва є спотворенням чуваської[3].
Географія[ред. | ред. код]
Розташований на березі річки Була в 7 км на схід від Батирево, в 132 км від Чебоксар. До присілка примикають населені пункти Козловка і Булаково. Через село проходить автошлях Батирево-Яльчики. Територію села перетинають сезонно пересихаючі річки Байбарус і Пучівар, які є правими притоками річки Були.
Історія[ред. | ред. код]
Південно-східна частина Чувашії, включаючи Батиревський район, де нині розташовується село, була населена з глибокої давнини. Археолог і історик В. Д. Димитрієв вважав, що землеробська культура в цьому регіоні зародилася значно раніше, ніж у північних районах Чувашії[4]. Це підтверджується і численними археологічними дослідженнями, з якими можна ознайомитися в працях В. Ф. Каховського[5]. У IX-XIII століттях ця місцевість входила до складу основної території Булгарської держави. За часів монголо-татарського завоювання Волзької Булгарії населення стало активно переміщатися в більш спокійні Північні лісові райони. Але масовим це явище стало лише в кінці XIV століття, після походів Булат-Тимура[6] і Тамерлана на південні частини колишньої Булгарії, поєднуваних з набігами руських князів[7][8]. Це підтверджується і археологічними даними, що свідчать про те, що намогильні пам'ятники і сліди городищ і селищ хронологічно не переходять за XIV століття[9]. В.Д. Димитрієв припускає, що навіть після втечі звідси селян, ці землі навіть в період запустіння використовувалися для ріллі "наїздом" (ця практика оглянута Письмовими книгами Свиязького повіту 1565-1567 років)[10]. Але вже до періоду правління Івана Грозного, до складу Російського царства увійшло безлюдне, "Дике поле"[11].
Поновне заселення порожніх земель ясачними людьми почалося в другій половині XVI-почат. XVII століття, чому сприяли і державні укази тих часів.
Присілок Старе Ахпердіно (чуваш. Кивĕ Ахпӱрт) заснований в 1-й половині XVII століття(в 1634 році[12]) вихідцями (12 сімей) з села Старе Ахпердіно Сюрбеївської волості Цивільського повіту (зараз розташована в 45 км на північ, в Канаському районі)[13], які, згідно з архівними даними, "отримали велику ділянку "пустової землі" на річці Була на ногаєвському перевозі"[3]. Більшість жителів села до 1724 року були ясачними людьми, до 1835 року-державними селянами, до 1863-питомими; займалися землеробством, тваринництвом, бджільництвом, бакалійною торгівлею, домашнім ремеслом і відхожими промислами.
В результаті реформ Катерини II в 1780 році увійшла до складу Батирівської волості Буїнського повіту Симбірського намісництва (з 1796 року - Симбірська губернія)[14][15]. Спочатку село називалося Ахпердіно. Слово Старе в нинішній назві з'явилося після переселення звідти в кінці XVII століття 9 сімей і утворення ними по інший бік річки Була селища Нове Ахпердіно. Причиною переселення частини господарств в інше місце став брак земельних угідь для постійно зростаючої кількості населення в Ахпердіно[16].
Під час реформи Столипіна з села виділилися кілька родин хуторян, які утворили хутір Мале Ахпердіно. Хутір зник у перші ж роки владарювання більшовиків.
Інфраструктура[16][ред. | ред. код]
- Староахпердинська Основна загальноосвітня школа
- Староахпердинський фельдшерсько-акушерський пункт.
- Староахпердинский сільський будинок культури.
- Староахпердинская сільська бібліотека.
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Карягіна Марина Федорівна — чуваська поетеса, прозаїк, драматург, журналіст.
Джерела[ред. | ред. код]
- Аркуш карти N-38-36 Батырево. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1989 р. (рос.)
)/N38-036%20%20%20БАТЫРЕВО%20%2083-89.jpg){kind=link}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [1]
- ↑ Дані перепису населення Росії 2002 року
- ↑ а б Салмін, Олександр (2013). Ты в памяти у всех, родная сторона (Російська) . Чебоксари: Новое время. с. 231.
- ↑ Tschuvaschica, Bibliotheca. Димитриев В.Д. К вопросу о заселении юго-восточной и южной частей Чувашии [Dimitriyev, Vassily. On the settlement of Southeastern and Southern Chuvashia]. Ученые записки Чувашского НИИЯЛИиЭ (англ.). Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ Смолин, Евгений Анатольевич (2009). Исследование В. Ф. Каховским памятников Волжской Болгарии во второй половине ХХ века. Вестник Чувашского университета. № 1. ISSN 1810-1909. Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ Димитрієв, Василь (1986). Чувашия в эпоху феодализма (XVI - нач. XIX вв.) (Російський) . Чебоксари: Чуваське книжкове видавництво. с. 453.
- ↑ Наступление Тимура на Москву 1395. histrf.ru (рос.). Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ С.И.Порфирьев. Древности Казанского края в актах генерального межевания-ИОАИЭ. — Том 20,1-3 випускі. — Казань, 1904. — С. 1-16.
- ↑ Батыревский район Чувашской Республики | Официальный сайт. Батыревский район Чувашской Республики. Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ Береговая О.А., Михалин А.В. Актуальные проблемы работы с одаренными детьми в Юго-Восточной Азии (на примере Южной Кореи). Педагогика и просвещение. Т. 3, № 3. 2016-03. с. 274—280. doi:10.7256/2306-434x.2016.3.19498. ISSN 2306-434X. Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ А.М.Курбский и царь Иоанн IV Васильевич Грозный. Избранные сочинения. — Санкт-Петербург, 1902. — С. 12.
- ↑ за даними архіву
- ↑ Энциклопедия | Старое Ахпердино. enc.cap.ru. Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ Создание Симбирского наместничества. Буинской уезд. 1780 год. archeo73.ru. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ Симбирская губерния 1859 г. Буинский уезд. archeo73.ru. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ а б Батыревская энциклопедия| Патăрьел энциклопедийĕ / под ред. И.М. Матросова, С.А. Карягина, А.И. Мефодьева. — Чебоксары, 2005. — С. 214. — 376 с. — ISBN УДК 908, ББК 26,89 Я2, Б 28.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Чувашії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |