Сільван (римський узурпатор)
| Клавдій Сільван лат. Claudius Silvanus | ||
| ||
|---|---|---|
| 11 серпня 355 року — 7 вересня 355 року | ||
| Попередник: | Констанцій II | |
| Наступник: | Констанцій II | |
| Народження: | 4 століття | |
| Смерть: |
7 вересня 355
Колонія Агрипіна (суч. Кельн) | |
| Країна: | Стародавній Рим | |
| Релігія: | християнство | |
| Батько: | Бонітус | |
| Діти: | син (ім'я невідоме) | |
Клавдій Сільван[1] (? — 355) — римський імператор у серпні — вересні 355 року. Клавдій Сільван (помер 7 вересня 355 р.) був римським генералом франкського походження, узурпатором у Галлії проти імператора Констанція II протягом 28 днів у 355 р.
Біографія[ред. | ред. код]
Клавдій Сільван був за походженням романізованим франком, і був за віросповіданням християнином. Його батько Бонітус відзначився при Костянтині І участю у війнах з Ліцинієм. При узурпаторі Магнеції, Сільван обіймав посаду військового трибуну, але перед битвою при Мурсі перейшов на бік Констанція II, в результаті за це отримав пасаду магістра піхоти. У 352—353 роках Констанцій доручив йому відігнати німецькі племена, які атакували Галлію, за Рейн, Сільван виконав це завдання, підкупивши німців зібраними ним податками.
Заколот[ред. | ред. код]
Деяким із придворних імператора Констанція вдалося переконати його, що Сільван планує захопити владу. За словами Амміана, префект преторія Лампадій і колишній скарбник Євсевій використовували губку, щоб змінити лист, надісланий Сильваном своїм друзям у Рим.[1] В підробленому листі було написано, що Сільван намагався заручитися підтримкою в місті для державного перевороту. Камарила Констанцій, за винятком франкських полководців Маларіха та Маллобаудеса, був однаково проти Сільвана. Придворні Аподемій і Динамій складали подальші фальшиві листи. Констанцій провів судовий процес, на якому союзники Сільвана успішно розвіяли фальшиві звинувачення проти полководця. Сільван, не знаючи про успіх своїх прихильників, відповів на загрозу засудження та страти фактично проголосивши себе імператором 11 серпня 355 року в Колонії Агріпіні (сучасний Кельн).[2] Пізній римський історик Михайло Куліковський стверджував, що весь епізод був пізнішим винаходом, створеним як привід позбавити Констанція II від Сільвана, перш ніж він став загрозою. Його основою цього аргументу є той факт, що на сьогоднішній день не знайдено жодної монети із зображенням Сільвана, оскільки практично кожен узурпатор карбував монети як спробу легітимізувати свою владу.
Смерть[ред. | ред. код]
Констанцій, який перебував у Мілані, наказав Сільвану прийти до нього й назначив Урсіцина на пост Сільвана.[2] Урсіцин сам був у суперечці з Камарилою Констанцієм, і Сільван, безсумнівно, довіряв ветеранському полководцю. У листі, який Урсіцин дав Сильвану, не вказувалося, що Констанцій вже знав про спробу Сільвана отримати владу, тому Сільван вважав себе в безпеці. Однак Урсіцин організував вбивство Сільвана, залучивши деяких повстанських солдат. Ці люди вбили охорону узурпатора і витягли Сільвана з християнської церкви, де він богослужив, і зарубали його на смерть.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ An inscription in Italy (CIL X, 6945) refers to an imperial pretender named «Claudius Silvanus», but its authenticity is doubtful since Silvanus was not recognized there, and the emperor Constantius II then resided at Milan.
- ↑ см. разбор этой теории Дринквотера в The Outsider Inside: Ammianus on the Rebellion of Silvanus // Drijvers J. W. and Hunt D. The Late Roman World and its Historian: Interpreting Ammianus Marcellinus. — London, 1999.
- ↑ Аммиан Марцеллин. XV. 5. 31—32.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ammianus Marcellinus, History, 15.2.3
- The argument that the usurpation was the product of a breakdown in communications between Constantius and his general in the field has been well argued by Nutt
Література[ред. | ред. код]
- The story of Silvanus short reign is told by Ammianus Marcellinus in his History, at 15.5, with further details scattered through the rest of his work
- Biography of Silvanus DiMaio, Michael, «Silvanus (355 A.D.)», De Imperatoribus Romanis
- Cameron, Averil and Garnsey, Peter (Eds.). (1998). The Cambridge Ancient History: Volume 13, the Late Empire, AD 337—425. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-30200-5
- Sir Ronald Syme, Ammianus and the Historia Augusta (Oxford: 1968).