Очікує на перевірку

Ткаченко Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ткаченко Микола Михайлович
Фото зі справи
Фото зі справи
Фото зі справи
Народився4 січня 1893(1893-01-04)
Тальне
Помер7 листопада 1965(1965-11-07) (72 роки)
Діяльністьісторик
Alma materісторично-філологічний факультет Університету св. Володимира
ЗакладВсеукраїнський археологічний комітет ВУАН
Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
ДП НДІТІАМ
Науковий ступіньдоктор історичних наук
У шлюбі зВалерія Козловська[1]

Мико́ла Миха́йлович Ткаче́нко (23 грудня 1892 (4 січня 1893), м. Тальне — 7 листопада 1965) — український історик, ахеограф, архівіст, джерелознавець, літературознавець, шевченкознавець.

З біографії

[ред. | ред. код]

Народився в українській селянській родині. Закінчив 2-гу чоловічу гімназію у м. Києві (1911) та історично-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві (1916). Наукову працю розпочав в університеті під керівництвом проф. В. Ю. Данилевича по темі: «Київська сотня Переяславського полку за Рум'янцевською ревізією».

З 1918 р. працював у ВУАН в Історично-географічній комісії, Історичній секції Українського наукового товариства у Києві, Всеукраїнському археологічному комітеті, Комісії Степової України, Археографічній комісії19311933 її керівник). Асистент кафедри історії України і бібліотекар у Київському інституті народної освіти.

У 19241927 — аспірант, у 19271930 — науковий співробітник Науково-дослідної кафедри історії України у Києві М. С. Грушевського.

15 червня 1927 захистив промоційну працю на тему «Закріпачення селян на Лівобережжі в XVII—XVIII ст.» (науковий керівник проф. О. С. Грушевський). У 1928 заарештований органами ДПУ УСРР, але в тому ж році звільнений.

Під керівництвом М. Ткаченка і його безпосередньою участю готувались збірки документів «Акти до історії селян», «До питання про вивчення та видання матеріалів з історії передкапіталістичних підприємств на Україні», «Робітничий рух на Україні за часів австро-германської окупації 1918 р.», «Збірник бібліографічних матеріалів (мемуари, преса) з історії Жовтня та громадянської війни на Україні», «Матеріали з історії селянських воєн в XVII ст.».

У 1933 звільнений з ВУАН «як класовий ворог».

У 1930-х рр. викладав у школі. З 1939 р. за сумісництвом працював в Інституті української літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, де виконував тему «Історично-географічні відомості про місця перебування Т. Г. Шевченка на Україні». З 1942 р. науковий співробітник Інституту історії та археології АН УРСР у м. Уфі (Башкирія). 1942 захистив кандидатську дисертацію. У 1947 звільнений з Інституту історії АН УРСР буцімто за «хронічне невиконання планів у 1942—1946 рр.».

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

У 19471952 — старший науковий співробітник Інституту історії та теорії архітектури, у 19521963 — старший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР. З 1963 на пенсії.

Науковий доробок

[ред. | ред. код]

16.01.1964 захистив докторську дисертацію «Начерки з історії селян на Лівобережній Україні».

Досліджував питання соціально-економічної історії України XVIIXVIII ст., української історіографії, джерелознавства, шевченкознавства.

Праці

[ред. | ред. код]

Важливіші праці:

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


  1. https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/241