Данилевич Василь Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Юхимович Данилевич
Данилевич Василь.jpg
Василь Данилевич
Народився 28 січня (9 лютого) 1872(1872-02-09)
Курськ
Помер 15 листопада 1936(1936-11-15) (64 роки)
Київ
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність археолог
Відомий завдяки історія, археологія
Alma mater Київський університет
Вчене звання проф.
Науковий керівник Антонович Володимир Боніфатійович
Заклад ХНУ і Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Василь Юхимович Данилевич (*28 січня (9 лютого) 1872(18720209), Курськ — †15 листопада 1936 р., Київ) — український історик, археолог, нумізмат, музеєзнавець. Учень В. Антоновича.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 28 січня (9 лютого) 1872 року у Курську в дворянській родині.

У 1895 році закінчив історичне відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Викладав у гімназіях міст Баку (18961897), Дерпта (нині Тарту; 18971900), Ревеля (нині Таллінн; 19001901), Харкова (19021907) та в Харківському (19031907), Київському (19071915) і Варшавському (19151918) університетах. Викладач Київських Вищих жіночих курсів та Вищих жіночих курсів М. Довнар-Запольського (загально-освітніх та історико-філологічних) у Києві (у 1907—1915 рр.).

Був членом

1917 року в Ростові-на-Дону, куди було евакуйовано Варшавський університет, став активним учасником і організатором українського руху; очолював місцеву організацію УСДРП.

В 19181920 роках — професор Українського державного університету в Києві, у 19201931 роках — Київського інституту народної освіти. В 1930-ті роки викладав в Інституті червоної професури при ВУЦВК (1931) та Київському університеті.

Василь Данилевич

З 1919 року — член бібліотечної колегії Наркомосу УСРР та комітету для заснування Всенародної бібліотеки України. З 1920 року — голова колегії Головного архівного управління Наркомосу УСРР.

Від 1919 року працював у ВУАН:

У жовтні 1921 брав участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви.

Проводив археологічні розкопки на Київщині, Харківщині, Чернігівщині та в інших місцях. Автор понад 100 наукових праць з історії та археології України, історії Білорусі, генеалогії козацької старшини, історіографії.

Могила Василя Данилевича

Помер 15 листопада 1936 року у Києві. Похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 3, місце 14).

Архів Данилевича зберігається в Інституті рукопису НБУВ.

Музейна справа[ред. | ред. код]

Брав участь у роботі декількох українських музеїв. Працював на посаді зберігача Етнографічного музею Харківського історико-філологічного товариства. Потім переїхав до Києва, де брав участь у роботі Київського художньо-промислового та наукового музею, Музею старожитностей Музею старожитностей Київського університету, а також заснував Археологічний музей Вищих жіночих курсів у Києві[1].

Твори[ред. | ред. код]

  • (рос.)Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV ст. К., 1896;
  • (рос.)Заметки по русской доисторической керамике. «Археологическая летопись Южной России», 1903, ч. 5;
  • (рос.)Карта монетных кладов и находок отдельных монет Харьковской губ. // Труды XII Археологического съезда в Харькове. М., 1905. Т. 1. С. 314—410;
  • Археологічна минувшина Київщини. К., 1925.
  • Проф. В. Б. Антонович та  Археологічний музей І. Н. О. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: у 3 т. : Т. 2. — К., 1997. — С. 379—390.
  • (рос.)Музей изящных искусств и древностей при Харьковском университете (1805—1905) // Учебные общества и учебно-вспомогательные

учреждения Харьковского университета (1805—1905) / под ред. Д. И. Багалея, И. П. Осипова. — Харьков, 1911. — С. 52-68.

  • (рос.)Этнографический музей / // Учебные общества и учебно-вспомагательные учреждения Харьковского университета (1805—1905)

/ под ред. Д. И. Багалея, И. П. Осипова. — Харьков, 1911. — С. 132—140.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]