Данилевич Василь Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Юхимович Данилевич
Василь Данилевич
Василь Данилевич
Народився 28 січня (9 лютого) 1872(1872-02-09)
Курськ
Помер 15 листопада 1936(1936-11-15) (64 роки)
Київ
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Alma mater Київський університет
Галузь історія, археологія
Заклад Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Науковий керівник Антонович Володимир Боніфатійович

Василь Юхимович Данилевич (*28 січня (9 лютого) 1872(18720209), Курськ — †15 листопада 1936 р., Київ) — український історик, археолог, нумізмат, музеєзнавець. Учень В. Антоновича.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 28 січня (9 лютого) 1872 року у Курську в дворянській родині.

У 1895 році закінчив історичне відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Викладав у гімназіях міст Баку (18961897), Дерпта (нині Тарту; 18971900), Ревеля (нині Таллінн; 19001901), Харкова (19021907) та в Харківському (19031907), Київському (19071915) і Варшавському (19151918) університетах. Викладач Київських Вищих жіночих курсів та Вищих жіночих курсів М. Довнар-Запольського (загально-освітніх та історико-філологічних) у Києві (у 1907—1915 рр.).

Був членом

1917 року в Ростові-на-Дону, куди було евакуйовано Варшавський університет, став активним учасником і організатором українського руху; очолював місцеву організацію УСДРП.

В 19181920 роках — професор Українського державного університету в Києві, у 19201931 роках — Київського інституту народної освіти. В 1930-ті роки викладав в Інституті червоної професури при ВУЦВК (1931) та Київському університеті.

Василь Данилевич

З 1919 року — член бібліотечної колегії Наркомосу УСРР та комітету для заснування Всенародної бібліотеки України. З 1920 року — голова колегії Головного архівного управління Наркомосу УСРР.

Від 1919 року працював у ВУАН:

У жовтні 1921 брав участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви.

Проводив археологічні розкопки на Київщині, Харківщині, Чернігівщині та в інших місцях. Автор понад 100 наукових праць з історії та археології України, історії Білорусі, генеалогії козацької старшини, історіографії.

Могила Василя Данилевича

Помер 15 листопада 1936 року у Києві. Похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 3, місце 14).

Архів Данилевича зберігається в Інституті рукопису НБУВ.

Музейна справа[ред.ред. код]

Брав участь у роботі декількох українських музеїв. Працював на посаді зберігача Етнографічного музею Харківського історико-філологічного товариства. Потім переїхав до Києва, де брав участь у роботі Київського художньо-промислового та наукового музею, Музею старожитностей Музею старожитностей Київського університету, а також заснував Археологічний музей Вищих жіночих курсів у Києві[1].

Твори[ред.ред. код]

  • (рос.)Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV ст. К., 1896;
  • (рос.)Заметки по русской доисторической керамике. «Археологическая летопись Южной России», 1903, ч. 5;
  • (рос.)Карта монетных кладов и находок отдельных монет Харьковской губ. // Труды XII Археологического съезда в Харькове. М., 1905. Т. 1. С. 314—410;
  • Археологічна минувшина Київщини. К., 1925.
  • Проф. В. Б. Антонович та  Археологічний музей І. Н. О. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: у 3 т. : Т. 2. — К., 1997. — С. 379—390.
  • (рос.)Музей изящных искусств и древностей при Харьковском университете (1805—1905) // Учебные общества и учебно-вспомогательные

учреждения Харьковского университета (1805—1905) / под ред. Д. И. Багалея, И. П. Осипова. — Харьков, 1911. — С. 52-68.

  • (рос.)Этнографический музей / // Учебные общества и учебно-вспомагательные учреждения Харьковского университета (1805—1905)

/ под ред. Д. И. Багалея, И. П. Осипова. — Харьков, 1911. — С. 132—140.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]