Тодор Ґеорґієв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тодор Ґеорґієв
болг. Тодор Георгиев Сребров
Народження 27 лютого 1882(1882-02-27)
Чешнегирово
Смерть 2 червня 1971(1971-06-02) (89 років)
Софія
Поховання Центральний цвинтар Софіїd
Освіта Військове училище в Софії
Миколаївська Академія Генерального Штабу
Звання генерал-лейтенант
Війни / битви Перша Балканська війна, Друга Балканська війна і Перша світова війна

Тодор Ґеорґієв (болг. Тодор Георгиев Сребров) нар. 27 лютого 1882, Чешнегирово — пом. 2 червня 1971, Софія — болгарський офіцер (генерал-лейтенант), начальник штабу армії (19341936).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 лютого 1882 в селі Чешнегирово поблизу Пловдива. У 1902 закінчив Військове училище в Софії зі званням молодшого лейтенанта і зарахований до 2-ї роти 9-го піхотного полку. У 1905 отримав звання лейтенанта. У 1908 вступив до Миколаївського академії Генерального штабу в Санкт-Петербурзі. У 1909 отримав звання капітана. Після закінчення Академії в 1911 повернення до Болгарії, де продовжив служити у 9-му полку.

Балканська війна (1912—1913)[ред. | ред. код]

Під час Балканської війни (1912—1913) був штабним офіцером, а з 27 квітня 1913 по 11 серпня 1913 — начальник оперативного відділу штабу 2-ї армії.

У період з 1914 по 1915 був ротним командиром 27-го полку. 18 травня 1915 отримав чин майора.

Перша світова війна (1915—1918)[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни (19151918) в період 19151916 був начальником штабу 3-ї бригади 9-ї піхотної дивізії, а з 28 грудня 1916 був командиром батальйону 57 піхотного полку. З 24 травня 1917 очолював 3-ю бригаду 9-ї піхотної дивізії. З 17 серпня 1917 — підполковник.

Після демобілізації служив у штабі армії, а в 1920 призначений начальником мобілізаційної секції. 30 січня 1923 отримав звання полковника і призначений командиром 7-го піхотного полку.

31 жовтня 1930 був підвищений до генерал-майора.

21 травня 1934 був призначений начальником штабу болгарської армії. З 26 серпня — генерал-лейтенант. 26 грудня 1936 звільнився з армії.

У 1950 — засуджений до смертної кари, яка згодом замінюється на довічне ув'язнення. у 1967 — випущений із в'язниці у зв'язку з похилим віком; 1990/1991 — реабілітований за рішенням Верховного суду.

Праці[ред. | ред. код]

  • «Оперативни задачи и директиви» (1941);
  • «Оперативни проучвания» (1937);
  • «Срочни оперативни донесения. Теория и примери от оперативно гледище» (1942);
  • «Стратегия. Лекции. четени на преподавателския курс във Военната академия през учебната 1934 – 1935» (1935).
  • «Причини за неуспеха на 2-а армия във войната с гърците» (1914);
  • «Изненадата и нейното значение за успеха във време на война»; «Организация и водене на нощен бой»;
  • «Задачи, решение, план» — статии във «Военен журнал» (1914 1942);
  • «Главен инспектор на войската» — статия в «Българска военна мисъл» (1940);
  • «По организацията на железопътните дружини»; «Водене на тактически задачи» — статии в «Народна отбрана» (1920 1926);
  • «Боят на 3/9-а пех. бригада на височината Глоговица»;
  • «Командването на 3-а отделна армия в Лозенградската операция през войната с Турция в 1912 г. (Оперативно изследване)» — статии във «Военноисторически сборник» (1937 1945);

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]