Координати: 48°30′13.716000100005″ пн. ш. 144°37′43.320000100033″ сх. д. / 48.50381° пн. ш. 144.62870° сх. д. / 48.50381; 144.62870

Тюленячий (Охотське море)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тюленячий

Карта
Географія
48°30′13.716000100005″ пн. ш. 144°37′43.320000100033″ сх. д. / 48.50381° пн. ш. 144.62870° сх. д. / 48.50381; 144.62870
АкваторіяОхотське море
Площа0,053 км²
Найвища точка18 ± 1 м
Країна
 Росія
Адм. одиницяСахалінська область
Населення0 осіб
Відкрито1643
ПершовідкривачMartin Vriesd
Тюленячий. Карта розташування: Росія
Тюленячий
Тюленячий
Тюленячий (Росія)
Мапа

CMNS: Тюленячий у Вікісховищі

Тюленячий острів — безлюдний острів в південно-західній частині Охотського моря за 12 км на південний захід від мису Терпіння півострова Терпіння острова Сахаліну[1]. Адміністративно належить Поронайському міському округу Сахалінської області Російської Федерації. Довжина — 636 м, ширина — 40—90 м, площа — близько 0,053 км², висота — до 18 м[1]. Відкритий 1643 року голландським мореплавцем Мартіном Геррітсоном де Фризом[1]. Названий у 1805 році учасниками першої російської навколосвітньої подорожі на «шлюпі Надія» під командуванням Івана Федоровича Крузенштерна із-за лежбища тюленів.[2]

Острів являє собою абразійний останець берегової тераси, складений уламковими породами верхньокрейдового віку. Вершина плоска, з крутими обривами. Від південного краю відходить акумулятивна надводна коса[1].

Лежбище морського котика і сивучів (заказник із суворо лімітованою здобиччю). На плато і прибережних скелях — пташиний базар (кайри). Тут також гніздяться: топорик, дзьоборіг, іпатка, конюги великі, конюги білочереві, буревісники кочівні, баклани берингійський, мартини трипалі[1]. Позбавлений прісної води і деревної рослинності.

Великим суднам заборонено підходити до острова ближче за 30 миль і давати гудки в його зоні, а літакам і вертольотам заборонено пролітати над островом[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Тюлений Остров Охотского моря / Охотское море. (рос.)
  2. Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 187.

Література

[ред. | ред. код]