Фелікс Австрійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Фелікс фон Габсбург)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фелікс Австрійський
Народився 31 травня 1916(1916-05-31)[1][2][3]
Відень, Австро-Угорщина
Помер 6 вересня 2011(2011-09-06)[1][2][3] (95 років)
Мехіко, Мексика
Поховання Монастир Мурі
Країна  Австрія
Діяльність військовослужбовець, підприємець
Рід Габсбурги-Лотаринзькі
Батько Карл I[3]
Мати Зіта Бурбон-Пармська[3]
Брати, сестри Аделаїда Австрійська, Єлизавета Австрійська, Шарлотта Австрійська, Роберт Австрійський-Есте, Рудольф Австрійський, Карл Людвіг Австрійський і Отто фон Габсбург
У шлюбі з Anna-Eugénie Prinzessin von Arenbergd
Діти Carlos Felipe de Habsburgod[3], Maria del Pilar Erzherzogin von Österreichd[3], Kinga Barbara Erzherzogin von Österreichd[3], Raimond Joseph Erzherzog von Österreichd[3], Myriam Adelheid Erzherzogin von Österreichd[3], István Franz-Leopold Erzherzog von Österreichd[3] і Viridis Aloisa Erzherzogin von Österreichd[3]
Нагороди
Орден Золотого руна

Фелікс фон Габсбург (повне ім'я при народженні: Фелікс Фрідріх Август Марія фом Зіґе Франц Йозеф Петер Карл Антон Роберт Отто Пій Міхаель Бенедикт Себастіан Ігнатій Маркус д'Авіано; 31 травня 1916(19160531), Відень, Австро-Угорщина — 6 вересня 2011, Мехіко, Мексика) — син останнього імператора Австро-Угорщини Карла I та імператриці Зіти, член родини Габсбургів-Лотаринзьких. Молодший брат Отто фон Габсбурга.

Життєпис[ред. | ред. код]

Імператриця Зіта та ерцгерцог Фелікс. Фотографія 1917 року

Ерцгерцог Фелікс народився 31 травня 1916 року в палаці Шенбрунн у Відні. Третій син ерцгерцога Карла, наступника престолу Австро-Угорщини (з листопада 1916 — імператора Карла I), та Зіти Бурбон-Пармської.

Після розпаду Австро-Угорщини в листопаді 1918 року родина імператора Карла I пішла у вигнання й проживала у Швейцарії, а потім — на португальському острові Мадейра в Атлантичному океані. Після смерті Карла I в 1922 році родина проживала в Бельгії. Там він вивчав право у Лувенському університеті.

Діти Карла I та Зіти Бурбон-Пармської. Ерцгерцог Фелікс четвертий справа. Фотографія близько 1926 року

Восени 1937 року ерцгерцог Фелікс повернувся до Австрії та вступив до Терезіанської військової академії у Вінер-Нойштадті, отримав звання офіцера в Армії Австрії[4]. Після аншлюсу Австрії у березні 1938 року Фелікс із сестрою Адельгейдою та ерцгерцогом Ойгеном втік з країни через кордон із Чехословаччиною[5].

На момент початку Другої світової війни Фелікс перебував на Всесвітній виставці в Нью-Йорку разом зі своїм дядьком — Феліксом Бурбон-Пармським[6]. Пізніше з братом Карлом Людвігом служив у 101-му піхотному батальйоні[en] Армії США, сформованому для австрійців[7], однак участі у бойових діях не брав. Перед від'їздом президента США Франкліна Рузвельта на Тегеранську конференцію ерцгерцог Фелікс намагався переконати його не віддавати Центрально-Східну Європу до сфери впливу СРСР[8].

Фелікс та його брат Карл Людвіг стали єдиними з родини Габсбургів, що не підписали відмову від спадкових прав на австрійський престол, що міг би дати їм право на австрійське громадянство. 1989 року Феліксові дозволили ненадовго в'їхати в Австрію, щоб долучитися до похорону своєї матері — імператриці Зіти. Однак він покинув країну увечері того ж дня[9]. Коли 1996 року Австрія стала членом ЄС і пропускні пункти на в'їзді в країну припинили діяти, ерцгерцог Фелікс таємно приїхав до Відня й дав пресконференцію ЗМІ[9][10]. Хоча австрійський уряд спершу наголосив на незаконності перебування ерцгерцога в країні, пізніше було досягнуто угоди, за якою він проголосив вірність республіці й отримав австрійське громадянство[11].

Разом з братом Карлом Людвігом ерцгерцог Фелікс безуспішно намагався повернути володіння династії Габсбургів, конфісковані й націоналізовані 1919, а згодом 1938 року[12][13].

У Мехіко, столиці Мексики, та Брюсселі ерцгерцог Фелікс активно займався бізнесом, відкрив кілька успішних компаній та працював маркетинговим консультантом[11][9]. Разом з братом Рудольфом був патроном Готського альманаху[14].

Церемонія прощання з Феліксом фон Габсбургом в абатстві Мурі, Швейцарія

Фелікс Габсбург помер у Мехіко 6 вересня 2011 року[15][16]. Похований в монастирі Мурі у Швейцарії, де поховано також серця батьків ерцгерцога[17].

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

18 листопада 1952 року в Больє-сюр-Мер, Франція, Фелікс фон Габсбург одружився з бельгійською принцесою Анною-Ежені де Аренберг (1925—1997). У шлюбі народилося семеро дітей[18]:

Титул[ред. | ред. код]

  • Його Імператорська і Королівська Високість Ерцгерцог Фелікс Австрійський, імператорський принц Австрії, королівський принц Угорщини та Богемії[19] (1916—1918)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в https://pantheon.world/profile/person/Archduke_Felix_of_Austria
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ Lennhoff, Eugene (2007). The Last Five Hours of Austria. Read Books. с. 258. ISBN 978-1-4067-2851-4.
  5. ↑ Harding, Bertita (2007). Lost Waltz – A Story of Exile. Read Books. с. 256. ISBN 978-1-4067-3206-1.
  6. ↑ Gerhard Tötschinger (Hrsg.): Otto von Habsburg: Ein Kampf um Österreich, 1938—1945. Amalthea, Wien 2001, ISBN 3-85002-460-1, S. 47.
  7. ↑ Brook-Shepherd, Gordon (2003). Uncrowned Emperor. Hambledon Continuum. с. 156. ISBN 1-85285-439-1.
  8. ↑ Scheidl, 08 09 2011 um 21:31 von Hans Werner (8 вересня 2011). Felix Habsburg: Kaisersohn, Unternehmer, Patriot. Die Presse (нім.). Процитовано 3 січня 2024.
  9. ↑ а б в Son of Last Kaiser Meets Vienna Press : A Habsburg Defies Exile From Austria. web.archive.org. 1 грудня 2006. Архів оригіналу за 1 грудня 2006. Процитовано 3 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  10. ↑ Habsburg seeks right to return. The Independent (англ.). 12 березня 1996. Процитовано 3 січня 2024.
  11. ↑ а б Austria to end law barring Habsburgs from family home. web.archive.org. 4 вересня 2004. Архів оригіналу за 4 вересня 2004. Процитовано 3 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  12. ↑ PRINZ, ROLAND (8 травня 2003). Habsburg Family Seeks Return of Property. The Edwardsville Intelligencer (амер.). Процитовано 3 січня 2024.
  13. ↑ Carl Ludwig Habsburg-Lothringen ist tot | kurier.at. web.archive.org. 17 грудня 2007. Архів оригіналу за 17 грудня 2007. Процитовано 3 січня 2024.
  14. ↑ Almanach de gotha. web.archive.org. 11 лютого 2006. Архів оригіналу за 11 лютого 2006. Процитовано 3 січня 2024.
  15. ↑ Felix von Habsburg wird am Samstag in Klosterkiche Muri beerdigt - Freiamt - Aargau - Aargauer Zeitung. web.archive.org. 2 жовтня 2011. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 3 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  16. ↑ Felix Habsburg-Lothringen ist tot - KURIER.AT. web.archive.org. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 3 січня 2024.
  17. ↑ Widmer, Hans-Peter (1 жовтня 2011). Muri - Abschied vom letzten Kaisersohn in der Klosterkirche Muri. Aargauer Zeitung (нім.). Процитовано 3 січня 2024.
  18. ↑ а б Felix Ferdinand Erzherzog von Österreich. www.thepeerage.com. Процитовано 3 січня 2024.
  19. ↑ Almanach de Gotha: Annual Genealogical Reference. Volume 1 (2004), University of California, P. 25
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фелікс_Австрійський&oldid=41861751