Фернандель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фернандель
Fernandel
Зображення
Фернандель (ліворуч, 1958 р.)
Фернандель (ліворуч, 1958 р.)
Ім'я при народженніФернан Жозеф Дезіре Контанден
Дата народження8 травня 1903(1903-05-08)
Місце народженняМарсель, Франція Франція
Дата смерті26 лютого 1971(1971-02-26) (67 років)
Місце смертіПариж
ПохованняЦвинтар Пассі і Grave of Fernandeld
ГромадянствоФранція Франція
Релігіякатолицтво
Професіяактор
Кар'єра1930—1970
ЗакладQ99194988? і Banque nationale de créditd[1]
Членство93e régiment d'artillerie de montagned (8 травня 1926)[2]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
IMDbID 0272794
fernandel.online.fr
CMNS: Фернандель у Вікісховищі

Фернанде́ль (фр. Fernandel, справжнє ім'я — Ферна́н Жозе́ф Дезіре́ Контанде́н, фр. Fernand Joseph Désiré Contandin); (нар. 8 травня 1903 — † 26 лютого 1971) — популярний французький комедійний кіноактор, співак. Знявся у понад 150 фільмах. Неперевершений майстер фарсу та буфонади, виконавець комедійних ролей у музичних ревю, оперетах і телешоу. Режисер фільмів «Простак» та «Адріан». Засновник власної кінокомпанії «Гафер».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Справжнє ім'я Фернанделя — Фернан-Жозеф-Дезіре Контанден. Народився у Марселі, в родині аптекаря. Вже в п'ять років Фернан дебютував у марсельському театрі «Шав» у мелодрамах та пасторалях. В 1915 році Фернан взяв участь у великому конкурсі шансоньє-аматорів, який проводила паризька газета «Комедія». Він переміг понад 100 претендентів, зайнявши друге місце. Після цього молодий шансоньє став популярним.

З початком Першої світової війни Фернан Контанден був змушений покинути сцену — потрібно було заробляти на життя для всієї родини, тому що його батька забрали на фронт. Він працював у національному кредитному банку, Марсельському кредитному товаристві, на миловарному заводі. Але по вечорах Фернан продовжував навчання. Після того, як батько повернувся з війни, Фернан намагався стати офіціантом у шинку, що відкрили його батьки, але марно.

У 1921 році Фернан укладає перший контракт з кабаре «Ельдорадо» з Ніцци, згідно з яким отримує 110 франків на день. Того ж року він одружується з Анрієтті Манс. На афішах вперше з'являється його псевдо — Фернандель, яке було вигадано тещею Контандена й у перекладі значить «її Фернан».

З 1921 до 1923 рік Фернандель виступає з мандрівним театром, де виступає у водевілях, фарсах, оперетах. Але коштів для життя не вистачало й актор вимушений був піти працювати на миловарню.

Незабаром Фернанделя запрошують до відомого паризького театру «Бобіно». У 1930 році Фернанделя дебютує у кінофільмі «Біле та чорне». Після цієї стрічки він отримує роль одну за одною. Його герої — провінціали, туповаті солдатики, поліцейські, ярмаркові блазні. Але це спочатку, згодом Фернандель показав себе великим актором. Не всі ролі Фернанделя були комічними, є й зворушливі та сумні — Ізідор у фільмі «Обранець мадам Юссон», комівояжер у «Казимирі», Флорідор у «Мам'зель Нітуш», монах у «Червоний готель», митник у «Закон є закон».

Фернандель стає всесвітньовідомим, його запрошують для зйомок до Німеччини, Італії, Іспанії, Англії та США. Але незабаром з'являються конкуренти у комедійному жанрі — Бурвіль, Луї де Фюнес, Жак Таті. Тоді Фернандель починає шукати нового образу, нових персонажів. На деякий час таким стає гіньоль — похмура комедія із багатьма вбивствами та смертями. Першим таким фільмом Фернанделя стала «Летюча шафа», після якого актор знявся ще у 15-ти подібних фільмах.

З 1960-х років Фернандель дедалі рідше знімався у комедіях, виконував ролі у мелодраматичних кінострічках. Разом із Жаном Габеном заснував власну кіностудію «Гафер» (Габен-Фернандель). Був продюсером трьох фільмів, записав кілька дисків власних пісень, які мали шалений успіх у публіки.

Помер від раку легень 26 лютого 1971 року у Парижі, похований на кладовищі Пассі.

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.marseille.fr/culture/actualites/adessias-fernandel
  2. база даних Léonoreministère de la Culture. — P. 9.
  3. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jacques Lorcey, Fernandel, coll. " Ramsay cinéma ", Ramsey, Paris, 1990 (ISBN 2-85956-880-8)

Посилання

[ред. | ред. код]