Фрідріх Кіль
Фрідріх Кіль | |
---|---|
нім. Friedrich Kiel | |
Основна інформація | |
Дата народження | 8 жовтня 1821[1] |
Місце народження | Puderbachd, Бад-Лаасфе, Зіген-Віттгенштайн, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія |
Дата смерті | 13 вересня 1885[2][3][…] (63 роки) |
Місце смерті | Берлін, Німецький Райх[2][5] |
Причина смерті | автомобільна аварія |
Поховання | Старе кладовище дванадцяти апостолівd |
Громадянство | Королівство Пруссія |
Професії | композитор класичної музики, музичний педагог, викладач університету, педагог, композитор, піаніст, скрипаль |
Вчителі | Зігфрід Вільгельм Денd і Kaspar Kummerd |
Відомі учні | Waldemar von Baußnernd[6], Jacob Adolf Häggd, Моріц Мошковський і Friedrich Kochd |
Інструменти | фортепіано і скрипка |
Жанри | класична музика |
Заклад | Берлінський університет мистецтв |
Нагороди | |
Файли у Вікісховищі |
Фрідріх Кіль (нім. Friedrich Kiel; 8 жовтня 1821, Пудербах, нині в складі міста Бад-Ласфе — 13 вересня 1885) — німецький композитор.
Талановитий самоук, Кіль почав грати на фортеп'яно в шестирічному віці, писати музику в тринадцятирічному. З переїздом сім'ї Кіля в Шварценау (нині в складі міста Бад-Берлебург) талановитий хлопчик в 1835 році потрапив в поле зору графа Сайн-Вітгенштейн-Берлебург: Кіль був притягнутий до виступів графської капели, пізніше був направлений в Кобург вчитися у флейтиста і композитора Каспара Куммера, а після повернення в 1840—1842 рр. очолював графську капелу. Потім в 1842 року з ним деякий час займався Луї Шпор, після чого Кіль вирушив до Берліна вчитися у Зігфріда Дена і Флодоарда Гейера. У 1852 році його перший зрілий твір, 15 канонів для фортеп'яно тв. 1, був опублікований в Лейпцигу з присвятою Ференцу Лісту, з яким молодий композитор не був знайомий.
Захоплений альпініст, в 60-річному віці Кіль здійснював сходження на найвищі альпійські вершини масиву Монте-Роза.
Серед творів Кіля — реквієм (1862), ораторія «Христос» (1870), «Ті Deum», фортеп'янний концерт, камерні твори для фортеп'яно, фортеп'яно зі скрипкою, фортеп'янного тріо, численні пісні. Твори Кіля, особливо ораторія, були широко відомі в Німеччині[7].
Його музичний стиль витримував середню лінію між консервативною традицією, яку успадкував у Роберта Шумана і Фелікса Мендельсона, та реформаторською діяльністю Ференца Ліста. Незважаючи на відому художню помірність, Кіль користувався підтримкою Ганса фон Бюлова, який спочатку відгукнувся на його Варіації і фугу тв. 17 негативно, але потім змінив свою думку.
Фрідріх Кіль почав викладати з 1866 року в Консерваторії Штерна (з 1868 року професор), в 1870 році перейшов в організовану Йозефом Йоахімом Берлінську Вищу школу музики. Серед його учнів, зокрема, Антон Аверкамп, Ігнацій Падеревський, Моріц Мошковський, Антоній Стольпе, Бернгард Ставенхаген, Арнольд Коло, Август Бунгерт.
- ↑ MGG Online — Bärenreiter-Verlag, 2016.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118561936 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Г. Риман Бауснерн // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 87.
- ↑ Соловьёв Н. Ф. Киль, Фридрих // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Вільні ноти авторства Фрідріх Кіль на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Фрідріх Кіль—біографія [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] // specialradio.ru 2010