Фріц Георг Арндт
Фріц Георг Арндт | |
---|---|
нім. Fritz Arndt | |
Народився | 6 липня 1885[1][2][3] Гамбург, Німецька імперія[1] |
Помер | 8 грудня 1969[1][2][3] (84 роки) Гамбург, ФРН[1] |
Поховання | Ольсдорфський цвинтар |
Країна | Німецька імперія ФРН |
Діяльність | хімік, викладач університету |
Alma mater | Женевський університет Бернський університет Фрайбурзький університет |
Заклад | Грайфсвальдський університет Вроцлавський університет Стамбульський університет Гамбурзький університет |
Науковий ступінь | доктор філософії (1908) |
Науковий керівник | Людвіг Гаттерманнd |
Аспіранти, докторанти | Bernd Eistertd |
Членство | Леопольдина |
Нагороди |
Фріц Георг Арндт (нім. Fritz Georg Arndt; 6 липня 1885, Гамбург — 8 грудня 1969, Гамбург) — німецький хімік-органік і педагог; член Леопольдини з 1964 року.
Народився 6 липня 1885 року в місті Гамбурзі (нині Німеччина). Після закінчення школи в рідному місті почав вивчати хімію у Женевському університеті, згодом перевівся до Бернського університету та у 1908 році успішно завершив навчання у Фрайбурзькому університеті, здобувши ступінь доктора філософії під керівництвом Людвіга Гаттермана.
Після закінчення навчання влаштувався науковим співробітником у Фрайбурзькому університеті, протягом 1910—1915 років обіймав цю ж посаду у Кільському університеті. У 1915—1918 роках викладав у Стамбульському університеті, у 1918—1933 роках — в університеті Бреслау (з 1927 року — професор). З приходом до влади нацистів покинув батьківщину. У 1933 році читав лекції в Оксфордському університеті в Англії. З 1934 року продовжив працювати в Стамбульському університеті; після Другої світової війни отримав турецьке громадянство; разом з колегами та іншими емігрантами заснував приватну академію.
На початку 1950-х років повернувся до рідного міста, де 1955 року отримав статус емерита і до кінця життя працював професором Гамбурзького університету. Помер у Гамбурзі 8 грудня 1969 року, де і похований на Ольсдорфському цвинтарі (квадрат W 11).
Основні наукові роботи присвячені синтезу діазометану і вивченню його реакцій з альдегідами, кетонами і хлорангідридами кислот, розробленню теорії мезомерії.
У 1921—1923 роках досліджував циклозамикання гідразодитіодикарбонаміду і показав, що залежно від середовища циклозамикання призводить або до похідних триазолу, або до похідних тіодіазолу. У 1924 році висунув електронну теорію проміжних станів, згідно з якою органічні речовини, що мають подвійність властивостей, вирізняються електронною будовою, проміжною між двома крайніми формами. Того ж року отримав дегідрацетову кислоту нагріванням ацетооцтового ефіру за присутності слідів бікарбонату натрію за температури 200°С з одночасним видаленням спирту. У 1927 році відкрив реакцію добування вищих гомологів карбонових кислот із нижчих взаємодією хлорангідридів із діазометаном. 1930 року запропонував метод добування діазометану при 5°С взаємодії нітрозометилсечовини з водним розчином гідроксиду калію та ефіром.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116342773 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- В. А. Волков, Е. В. Вонский, Г. И. Кузнецова. Арндт Фриц Георг // Выдающиеся химики мира. Биографический справочник / В. И. Кузнецов. — Москва : Высшая школа, 1991. — С. 21. — ISBN 5-06-001568-8. (рос.)
- Народились 6 липня
- Народились 1885
- Уродженці Гамбурга
- Померли 8 грудня
- Померли 1969
- Померли в Гамбурзі
- Поховані на Ольсдорфському цвинтарі
- Випускники Женевського університету
- Випускники Бернського університету
- Випускники Фрайбурзького університету
- Викладачі Грайфсвальдського університету
- Науковці Вроцлавського університету
- Науковці Гамбурзького університету
- Доктори філософії
- Члени Леопольдини
- Командори ордена За заслуги перед ФРН
- Хіміки-органіки
- Німецькі хіміки
- Хіміки XX століття
- Професори
- Німецькі емігранти до Туреччини