Хуан де Вальдес Леаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хуан де Вальдес Леаль
Juan de Valdés Leal
портрет художника
При народженніJuan de Valdés Leal
Народження4 травня 1622(1622-05-04)
Севілья, Іспанія
Смерть15 жовтня 1690(1690-10-15) (68 років)
 Севілья, Іспанія
Національністьіспанець
Країна Іспанія Габсбургів
Жанрпортрет, релігійний живопис
Навчанняу Антоніо дель Кастільо
Діяльністьхудожник, скульптор
Напрямокреалізм
Роки творчості1652-1689
ВпливТиціан, італійські маньєристи
Відомі учніLucas de Valdésd
ТвориVanitas, портрет, релігійний живопис
ДітиLucas de Valdésd і Luisa de Moralesd
Роботи в колекціїМузей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Палац витончених мистецтв[2], Музей мистецтва Метрополітен[3], Museum of Fine Arts of Córdobad, Biblioteca Museu Víctor Balaguerd, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Ермітаж, Національний музей мистецтва Каталонії, Національна галерея, Національний музей образотворчого мистецтва[4], Художня галерея Єльського університету, Державні художні зібрання Дрездена, Goya Museumd, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd, Художній музей Сент-Луїса, Латиноамериканське товариство Америкиd, Museu de Belles Arts de Valènciad, Музей красних мистецтв, Museum of Navarred, Musée de la Faïence et des Beaux-Artsd, Музей Боуз, Мистецька галерея Йоркаd, Courtauld Galleryd, Pollok Housed і Музей Ель Греко
CMNS: Хуан де Вальдес Леаль у Вікісховищі

Хуан де Вальдес Леаль (ісп. Juan de Valdés Leal, 4 травня 1622, Севілья — 15 жовтня 1690, там само) — іспанський художник, графік, скульптор і архітектор епохи бароко.

Біографія

[ред. | ред. код]
«Жертвоприношення Авраама». Приватна збірка

Син ювеліра Фернандо де Ніса і Антонії де Вальдес Леаль. За традицією, що здавна існувала в Севільї, обрав прізвище матері, за яким і уславився. Так само зробив ще один севільянець — Дієго Веласкес.

Свідоцтв про ранні роки майбутнього митця не збережено. Є припущення, що він вчився живопису в Кордові у Антоніо дель Кастільо. Одружився там в 1647 на Єлизаветі, дочці з шляхетної родини, за свідоцтвом художника та історіографа Антоніо Паломіно.

Діти художника:

  • Луїза Рафаела
  • Марія Євгенія
  • Лука де Леаль
  • Марія де ла Консепсьйон
  • Антонія Альфонса

Лука де Леаль був другорядним художником і графіком, став спадкоємцем батька по смерті останнього. До кордовського періоду належить і перший відомий нам твір митця, датований 1652 роком.

Відвідав Мадрид. В 1649, рятуючись від епідемії чуми, повернувся в Севілью.

Став одним із засновників (разом з Мурільйо) Севільської академії живопису, був обраний головним розпорядником гільдії живописців Севільї — братства Святого Луки. Художницею була також його дружина, живописцями стали син і дочки, не наслідуючи, однак, його здібностей.

Творчість

[ред. | ред. код]

Створив стінописи в монастирі Святої Клари в Кармоні (провінція Севілья), працював в Кордові, але найбільше — в Севільї. В 1671-1672 виконав для Севільський церкви Братства Милосердя Господня цикл робіт Ієрогліфи останніх днів людських, що став вершиною його творчості.

Мав схильність до драматичних сюжетів. В картинах, на відміну від позитивного настрою картин Бартоломео Естебана Мурільйо, панівними були містичні настрої іспанського католицизму, розчарування та зневіри, характерні для кризової доби пізнього іспанського бароко. Деякі з його картин описують ванітас (лат. vanitas, букв. — «Метушня, марнославство»), швидкоплинність і смерть:

  • In ictu oculi[en](англ.) — В одну мить
  • Finis gloriae mundi — Вінець слави земної

Галерея

[ред. | ред. код]
  • «Оплакування Христа»
    «Оплакування Христа»
  • «Богородиця Непорочного зачаття зі Св. Андрієм та Іваном Хрестителем», Лувр
    «Богородиця Непорочного зачаття зі Св. Андрієм та Іваном Хрестителем», Лувр
  • Вальдес Леаль. Finis gloriae mundi — Вінець слави земної
    Вальдес Леаль. Finis gloriae mundi — Вінець слави земної
  • «Євангеліст Матвій».
    «Євангеліст Матвій».
  • «Св. Єронім», Національний музей Прадо
    «Св. Єронім», Національний музей Прадо
  • «Шлях на Голгофу», Музей красних мистецтв, Більбао.
    «Шлях на Голгофу», Музей красних мистецтв, Більбао.
  • «Коронація Св. Йосипа».
    «Коронація Св. Йосипа».
  • «Ассунта» ( Вознесіння Богородиці ), Національна галерея мистецтв, Вашингтон, США.
    «Ассунта» ( Вознесіння Богородиці ), Національна галерея мистецтв, Вашингтон, США.

Спадщина

[ред. | ред. код]
Вальдес Леаль. In ictu oculi — В одну мить

Низка біблійних композицій Вальдеса Леаль була знищена в ході Війни за незалежність Іспанії в період 1808-1814 рр. Збережені твори представлені в Прадо, Луврі, музеях Севільї, Вашингтону, Санкт-Петербургу, Ульяновська та ін.

Література

[ред. | ред. код]
  • J. Gestoso Perez, Biografia del pintor D. Juan de Valdés Leal, Séville, 1917(ісп.)
  • Jacques Lassaigne, La Peinture espagnole de Vélasquez à Picasso, Genève, Skira, 1952 (ісп.)
  • Kinkead D.T. Juan de Valdés Leal (1622—1690), his life and work. New York: Garland Pub., 1978(англ.)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b4d35
  3. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  4. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Хуан_де_Вальдес_Леаль