Шарль Вільдрак
| Шарль Вільдрак | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Charles Vildrac | ||||
 | ||||
| Народився |
22 листопада 1882[1][2][…] Париж[4] | |||
| Помер |
25 червня 1971[1][2][…] (88 років) Сен-Тропе | |||
| Поховання | Cemetery of Saint-Tropezd[5] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[6] | |||
| Діяльність | поет, драматург, дитячий письменник, письменник | |||
| Мова творів | французька | |||
| Magnum opus | L'Indigentd | |||
| Членство | Абатство[7] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Шарль Вільдрак у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Шарль Вільдрак (фр. Charles Vildrac Charles Vildrac, справжнє прізвище Мессаже, фр. Messager Messager; 22 листопада 1882 року, Париж, — 25 червня 1971 року, Сен-Тропе) — французький поет, один з засновників літературного товариства «Абатство». Також дитячий письменник, драматург, та автор мандрівних есеїв. До часів Голодомору в Україні — совєтофіл.
Творчість[ред. | ред. код]
Творчість Вільдрака насичена емоційним барвами і вірою в гуманістичні ідеали. Критики писали, що його вірші — це повернення до істинної простоти повсякденності на противагу штучності поетичних шукань попередніх поколінь. Як поет, Вільдрак долучився до конструкції «поезії буднів»; одним із найкращих зразків такої поезії — збірка Вільдрака «Livre d'amour» (1910).
Разом із членами «Абатства» — Рене Аркосом та Жоржем Дюамелем, — Вільдрак належить до митців, що відкидали домінування естетизму у французькій літературі останніх двох десятиліть XIX століття.
Загальне естетичне завдання Вільдрака — стерти межу між повсякденною та поетичною мовами.
У роки війни 1914—1918 Вільдрак, як і вся його поетична група, болісно рефлексував на реалії війни так, що лівацька пропаганда приписувала йому крайній пацифізм («Chants du désesperé», 1914—1920). Його вірші у ці роки — це, скоріше, «пісні зневіреної», людини, що на власні очі бачила потворні лики війни.
Вільдрак підписував також ліберальні декларації і протести, а згодом брав участь у комуністичній групі Барбюса «Clarté» — прийнамні у перший період її існування (1919), але відійшов від неї, коли вона стала промосковською. Його творчість активно популяризували московити, зокрема комуніст Луначарський, а вже у 1990-их на Московщині вийшла 4-томна збірка його творів. Але насправді, творчість Вільдрака не мала нічого спільного з демагогічними міркуваннями про завдання поезії вульгарної комуністичної критики.
Драматургія Вільдрака відома твором «Le Paquebot Tenacity» (1920), в основі сюжету якого є доля двох відставних солдатів — французьких емігрантів до Канади.
Видання французькою мовою[ред. | ред. код]
- Le verslibrisme, P., 1902;
- Збірки поезій
- «Poèmes», P., 1905;
- Images et mirages, P., 1907;
- Написані спільно з Ж. Дюамель «Notes sur la technique poétique», P., 1910;
- Livre d'amour, P., 1910; додат. вид., Р., 1915; P., 1920; P., 1921;
- Chants du désesperé, P., 1920.
- Драми
- Le Paquebot Tenacity, P., 1920;
- Michel Auclair, P., 1922;
- Un Pèlerin, P., 1926.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Вильдрак Шарль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1762#durey
- ↑ а б в LIBRIS — 2013.
- ↑ https://www.tate.org.uk/art/art-terms/a/abbaye-de-creteil
Література[ред. | ред. код]
- Мандельштам О. Э. Charles Vildrac. Découvertes [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.] // О. Э. Мандельштам. Собрание сочинений в 4 т. М.: Арт-Бизнес-Центр, 1994. Т. 3. С. 592.
- Луначарский А. В. Шарль Вильдрак (Литературные силуэты) [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Киевская мысль. 1914. № 148. 1 июня.
- Павлов Л. Воспоминания Вильдрака // Литературная газета. 1969. 22 янв., № 4.
Див. також[ред. | ред. код]
Статья основана на материалах Литературной энциклопедии 1929—1939.
|
