Юліан Марковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юліан Марковський
Julian Szeliga Markowski
Народження1846(1846)
Львів, Австрійська імперія
Смерть13 січня 1903(1903-01-13)
 Львів, Австро-Угорщина
(пневмонія)
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Національністьукраїнець польського походження[джерело?]
КраїнаАвстрія АвстріяАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
НавчанняВіденська академія мистецтв
Діяльністьскульптор
Напрямокреалізм, модерн
Роки творчості1871 — 1902
Творимонументи, портрети, алегоричні скульптури, надгробки
РодичіJean de Rimanoczyd
УчасникПольське повстання 1863—1864

CMNS: Юліан Марковський у Вікісховищі

Юліян Шеліґа Марковський (пол. Julian Szeliga Markowski; 1846, Львів — 13 січня 1903, Львів) — львівський скульптор доби історизму та сецесії (ар нуво) в Україні. Автор монументів, алегоричних скульптур, надгобків. Онук львівського скульптора Йогана-Баптіста Шімзера.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1846 року в м. Львові, столиці Королівства Галичини і Володимирії, коронного краю у складі Австрійської імперії.

Молоді роки

[ред. | ред. код]

У молоді роки шукав своє місце у світі — виступав актором мандрівного театру, узяв участь у повстанні 1863—1864 років на території «конгресової» Польщі, але не потрапив на заслання.

Нове спрямування зусиль

[ред. | ред. код]

Артур Ґроттґер переконав його успадкувати родинний фах — скульптуру. Його львівський учитель — скульптор Парис Філіппі (1866—1867). Завдяки фінансовій підтримці графа Володимира Дідушицького на навчання Марковський відбув до Відня, де у 1867—1868 роках опановував скульптуру в Академії мистецтв.

Львів і перші успіхи

[ред. | ред. код]

Повернувся до Львова, де 1870 року відкрив скульптурну майстерню поблизу Личаківського цвинтаря — у Львові тої пори було мало замовлень на скульптури, винятком були лише надгробки.

Взяв участь у конкурсі на створення монументу класикові польської літератури — Северинові Ґощинському (1876). Це був перший серйозний успіх молодого митця. Пам'ятник Северинові Гощинському завершений 1880 року, встановлений на Личаківському цвинтарі.

Львів був втягнутий у бурхливу розбудову в часи капіталізму, тому Марковський почав отримувати замовлення на алегоричні скульптури для оздоблення будинків, монументи, а не тільки на надгробки.

Смерть

[ред. | ред. код]

Скульптор помер 13 січня 1903 року у Львові (тоді у складі Австро-Угорської монархії). Стверджують, що через ускладнення від запалення легенів. Похований у на Личаківському цвинтарі, пам'ятник скромний.

Доробок

[ред. | ред. код]

Перелік деяких творів

[ред. | ред. код]
Надгробок Йозефи Марковської
  • Постамент монумента Яну ІІІ Собеському (перевезено до міста Гданська, Польща)
  • Монумент Янові Кілінському в Стрийському парку (нині у Львові)
  • Монумент Бартошеві Ґловацькому на Личаківській рогатці (нині у Львові)
  • алегорична скульптурна група « Фортуна вінчає Працю», (нині у Львові, Музей етнографії на проспекті Свободи)
  • Муза Полігімнія (1899, нині у Львові, фасад Львівського театру опери та балету)
  • Надгробок політику отцю Качалі Степану (1900 року) на цвинтарі в с. Шельпаки, нині Підволочиського району Тернопільської області[2]
  • Лише на Личаківському цвинтарі нарахували близько 60 надгробків майстерні скульптора, 30 серед яких мали фігури. Скульптор працював також по замовленням, що надходили з Чернівців, Тернополя, Снятина, Станиславова (нині Івано-Франківськ) та інших міст, сіл Галичини.

Надгробок Людвіка й Йозефи Марковських (1887)

[ред. | ред. код]

Цей надгробок визнавали шедевром майстра ще за життя скульптора. На важкому ліжку подано сумну сплячу жіночу фігуру, смуток якої підкреслювали розбурхані зморшки простирадл та Янгол Болю, що стояв в головах надгробка. Популярність надгробка була такою шаленою, що Янгола Болю викрали до 1914 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 157. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — C. 135. — (Львівська сотня).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — ISBN 966-7022-44-7.
  • Львівська «Газета». — 2004—2007.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy (Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму, середина XVIII ст. — 1939 р.). — Warszawa: Neriton, 2007. — 388 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]