Ґвідо Бек

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина=

Ґвідо Бек (Ґвідо Йозефович Бек)
Guido Beck
Ґвідо Бек у 1971—1972 роках Ґвідо Бек у 1971—1972 роках
Народився	29 серпня 1903(1903-08-29) Райхенберг, Австро-Угорщина
Помер	21 жовтня 1988(1988-10-21) (85 років) Ріо-де-Жанейро, Бразилія ·автомобільна аварія
Країна	Австрія, Аргентина, Бразилія
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Віденський університет
Галузь	фізика
Заклад	Університет Сан-Паулу ОНУ ім. І. І. Мечникова Інститут Балсейроd Centro Brasileiro de Pesquisas Físicasd
Науковий ступінь	докторський ступінь
Науковий керівник	Ганс Тіррінґ
Відомі учні	José Antonio Balseirod
Аспіранти, докторанти	José Antonio Balseirod Herch Moysés Nussenzveigd
Нагороди	honorary doctor of the Technische Universität Darmstadtd
Ґвідо Бек у Вікісховищі

Ґвідо Бек (нім. Guido Beck; 29 серпня 1903, Райхенберґ, Австро-Угорщина — 21 жовтня 1988, Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — австрійський і аргентинський фізик-ядерщик.

Життя і робота

Гвідо Йозефович Бек народився 29 серпня 1903 року в австро-угорському місті Райхенберґу (нім. Reichenberg, нині — місто Ліберець у Чехії]). Вивчав фізику у Віденському університеті і в 1925 році отримав вчений ступінь доктора філософії під керівництвом Ганса Тіррінґа. З 1928 року Бек працював у Лейпцигу помічником Вернера Гейзенберга. Неспокійна політична обстановка в Європі в 1930-ті роки, його власна тяга до змін і, звичайно, переслідування в Німеччині з боку НСДАП, змусили Бека, що мав єврейське походження, подорожувати в ці роки. Він працював у Празі, в США, в Японії.

У 1935 році Бека запрошує працювати до Радянського Союзу директор Інституту фізики при Одеському університеті професор Елпідіфор Кирилов за рекомендацією академіка Йоффе. В Одеському університеті Бек завідував кафедрою теоретичної фізики і читав курс теоретичної фізики німецькою мовою; лекції синхронно перекладав українською асистент Ю. Г. Векштейн. В 1936—1937 роках Бек очолював кафедру теоретичної механіки в Інституті інженерів водного транспорту в Одесі. З шести його одеських учнів двоє — Я. Б. Дашевський і А. С. Кудін — загинули під час Другої світової війни, четверо — В. В. Маляров, М. М. Альперін, Г. В. Скроцкій і П. Є. Немирівський — стали професорами в Одесі та Москві.

У 1937 році Бек переїхав до Франції, де він був поміщений у в'язницю після початку Другої світової війни. У 1941 році Бек втік до Португалії, а в 1943 емігрував до Аргентини. За час роботи в Аргентині професор Бек не тільки підготував ряд фізиків, в тому числі Хосе Антоніо Балсейро (José Antonio Balseiro), але й вплинув на розвиток фізики в цій країні. У 1951 він переїжджає ще раз, цього разу в Бразилію, де також надає відчутний вплив на розвиток науки. У 1962 році, після смерті Балсейро, Бек запрошується до Аргентини, де продовжує свою роботу в Інституті Балсейро. У 1975 році він повертається до Бразилії, де працює в Centro Brasileiro de Pesquisas Físicas (CBPF).

Крім надання великого впливу як вчителя на нове покоління фізиків Південної Америки, Ґвідо Бек зробив внесок до теорії бета-розпаду, яка була згодом замінена повнішою теорією Фермі. Ґвідо Бек також був другом знаменитого письменника Ернеста Сабато.

Ґвідо Бек загинув 1988 року в автомобільній катастрофі в Ріо-де-Жанейро.

Праці

• Energiesatz und Reversibilität der Elementarprozeß // Zeitschrift für Physik. – 1933. – Bd. 84.
• The present state of the Neutrino Hypothesis // Phys. Rev. – 1935. – Vol. 47.
• Structure of heavy elementary particles // Nature. – 1938. – Vol. 141
• Nuclear levels of the compound Li5 // Phys. Rev. – 1942. – Vol. 61
• Remarks on the fine structure of «positronium» // Phys. Rev. – 1946. – Vol. 69.

Література

• Професори Одеського (Новоросійського) університету: біографічний словник. — Т. 2. — 2-е вид., доп./Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 98 —100.

Посилання

• Бек Ґвідо// Енциклопедія сучасної України// http://esu.com.ua/search_articles.php?id=22907 [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]
• Oral History interview transcript with Guido Beck 22 April 1967, American Institute of Physics, Niels Bohr Library and Archives [Архівовано 26 січня 2013 у Wayback Machine.]