Кирилов Єлпідіфор Анемподистович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кирилов Єлпідіфор Анемподистович
Kirillov Elpidifor Anempodestovich.jpg
Народився 1883(1883)
село Шипка Тираспольський повіт
Помер 1964(1964)
Одеса
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія УРСР
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор фізико-математичних наук
Відомий завдяки: першовідкривач негативного фотоефекту, творець одеської наукової школи в галузі наукової фотографії
Нагороди
Орден Леніна, Сталінська премія — 1951, Заслужений діяч науки і техніки України, Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»,

Єлпідіфор Анемподистович Кирилов (8 жовтня 1883, с. Шипка, Тираспольського повіту, Херсонської губ. (нині – Молдова) – 27 листопада 1964, Одеса) – фізик, доктор фізико-математичних наук (1934, без захисту дис.), професор (1919). Заслужений діяч УРСР (1958). Сталінська премія (1951).

Біографія[ред.ред. код]

Єлпідіфор Анемподистович Кирилов народився 26.09(08.10). 1883 р. у с. Шипка Тираспольського повіту Херсонської губернії. У 1902 р. закінчив класичну чоловічу гімназію в Бердянську.

Є. Кирилов закінчив математичне відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) в 1907 році з дипломом першого ступеня. Залишився на кафедрі фізики для підготовки до професорського звання. З 1908 року по 1915 рік, будучи асистентом на Вищих жіночих курсах, працював за сумісництвом спостерігачем магнітно-метеорологічної обсерваторії, а потім – лаборантом кафедри фізики фізико-математичного факультету Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). У 1915-1916 р. Кирилов отримав звання магістра і був обраний приват-доцентом кафедри фізики.

З 1921 р. був професором та завідувачем кафедри експериментальної фізики фізико-математичного факультету. У 1926 р. отримав посаду директора Інституту фізики при Одеському університеті, яку займав до кінця життя. У 1934 році за поданням Академії наук СРСР йому присуджено вчений ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. У роки Великої Вітчизняної війни продовжував працювати в евакуйованому університеті спочатку в Майкопі, а потім у Байрам-Алі. У період з 1944 по 1950 роки Є. Кирилов також завідував кафедрою фізики в Одеському державному медичному університеті.

Помер 27 листопада 1964 р. в Одесі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні праці Єлпідіфора Кирилова відносяться до галузі оптики, зокрема це дослідження оптичних і фотоелектричних явищ у галогенідах срібла, внутрішній фотоефект, фізичні основи фотографічного процесу. За час роботи у НДІ фізики професор Кирилов створив свою наукову школу в галузі наукової фотографії та проблем, пов'язаних з оптичними і фотоелектричними властивостями кристалів.

У 1930 році Кирилов відкрив негативний фотоефект (зменшення струму під дією світла), вивчив його спектр і показав, що він пов'язаний з утворенням прихованого зображення, встановивши тим самим зв'язок між фотоелектричними та фотохімічними процесами. У період з 1946 р. по 1953 р. Кирилов виконав цикл досліджень спектрів поглинання тонких слабопофарбованих під дією світла шарів галоїдного срібла, виявивши в них тонку структуру смуг поглинання фотохімічного забарвлення і прихованого зображення. За відкриття і дослідження тонкої структури спектра поглинання фотохімічно пофарбованого галоїдного срібла в 1951 році удостоєний Сталінської премії. За визначну діяльність у галузі фізики Президія Верховної Ради УРСР присвоїла йому звання заслуженого діяча науки УРСР (1958). Вчений отримав багато грамот, був нагороджений медаллю «За доблесну працю і Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945), орденом Леніна (1953).

Цікаві факти[ред.ред. код]

Професор Кирилов сприяв приїзду в Радянський Союз у 1935 році відомого німецького фізика Гвідо Бека, який започаткував теоретичну фізику в Одесі.

Як згадує Ігор Петрович Зелінський, через складне ім’я та по батькові Кирилова, співробітники називали його Акордеон Патефонович.

Праці[ред.ред. код]

  • Обзор главнейших методов и приборов спектрометри / Е. А. Кириллов. – Одесса, 1913. – 50 с.
  • Об электропроводности открытого изображения / Е. А. Кириллов // Журнал Рус. физ.-хим. о-ва. – 1925. – Т. 57, ч. физ. – вып. 3/4. – С. 259-266
  • Про спектральний розподіл середового фотоефекту в галоїдному сріблі / Є. А. Кирилов // Укр. фіз. зап. – 1928. – Т. 2, зош. 1. – С. 23-29
  • К вопросу о центрах абсорбции в фотохимически окрашеном галоидном серебре / Е. А. Кириллов // Изв. АН сер.: Физика. – 1950. – Т. 14. – вып. 4. – С. 525-526
  • Новые исследования по абсорбции скрытого изображения в галоидах серебра / Е. А. Кириллов // Рефераты докладов на совещании по основным проблемам научной фотографии. – Одесса, 1951. – С. 9-11
  • Фізика в Одеському університеті ім. І. І. Мечникова / Є. А. Кирилов, Д. І. Поліщук, Т. Я. Сьора // Укр. фіз. журн. – 1958. – Т. 3. –  № 1. – С. 3-9
  • Об особенностях поглощения коллоидных растворов и сухих слоев некоторых органических красителей / Е. А. Кириллов, А. В. Гольденберг, Е. А. Нестеровская, К. В. Чибисов // Доклады АН СССР. –  1965. – Т. 161, № 6. – С. 1371-1374 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]