Авер'янов Георгій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Борисович Авер'янов
Основна інформація
Дата народження 17 листопада 1930(1930-11-17)
Місце народження Біля́ївка, Одеська область
Дата смерті 4 червня 1991(1991-06-04) (60 років)
Місце смерті Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Професія віолончеліст, педагог, ректор
Освіта Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Інструменти віолончель
Нагороди
заслужений діяч мистецтв УРСР

Гео́ргій Бори́сович Авер'я́нов — (17 листопада 1930(19301117), село Біляївка, тепер місто Біляївського району Одеської області — 4 червня 1991, Харків) — український віолончеліст, педагог, професор, ректор Харківського інституту мистецтв, заслужений діяч мистецтв УРСР1981).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив 1955 Одеську консерваторію.

1958 закінчив аспірантуру при Київській консерваторії (клас Г. Пеккера та Г. Васильєва).

У 1953—1955 — викладав в Одеській музичній школі-десятирічці.

У 1958—1959 — старший викладач Львівської консерваторії.

З 1959 викладає у Харківському інституті мистецтв імені Івана Котляревського1976 — ректор, з 1984 — професор). Одночасно викладав у Харківській спеціалізованій музичній школі.

Помер у Харкові, де й похований.

Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Серед вихованців Георгія Авер'янова: В. Мальцев, Н. Клочко, В. Кругляков, С. Розсоха, А. Єздаков, О. Шапіро, М. Безрозум, М. Авер'янова.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Георгій Авер'янов заснував і очолював ансамбль віолончелістів Харківського інституту мистецтв. Виступав із сольними концертами у Києві, Львові, Москві, Одесі, Харкові і як соліст симфонічного оркестру. Грав у складі струнного квартету Львівської консерваторії, тріо Харківського інституту мистецтв.

Авер'янов — першим виконав концерти для віолончелі і оркестру В. Губаренка і Д. Клебанова, які видані під його редакцією.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Пам'яті Георгія Авер'янова присвячена «Лірична музика» для віолончелі і камерного оркестру І. Ковача, 1991; 2-а соната для віолончелі і фортепіано В. Бібика, 1992; соната для віолончелі і фортепіано «Pro memoria» A. Гайденка, 1994.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]