Альберт Монивид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альберт Монивид
Псевдо Войтех Монивид, Войцех Монивид
Народився близько 1360
Помер близько 1424 (між 1423 і 1425[1])
Поховання Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)
Країна  Велике князівство Литовське
Учасник Велика війна 1409-1411 і Грюнвальдська битва
Титул староста віленський, воєвода віленський
Посада воєвода Віленський[2], Брацлавський старостаd і Q113612710?[2]
Рід Монивидовичі
Батько Kailikind
Брати, сестри Юрій Гедигольд
У шлюбі з Юліанія Святославівна
Ядвіга
Діти син Іван
Герб
Герб

Альберт[3] Мониви́д, чи Во́йцех Монивид (лит. Vaitiekus Manvydas; близько 1360 — близько 1424) — литовський боярин, староста віленський в 1396—1413 роках, воєвода віленський в 1413—1422 роках. Учасник Грюнвальдської битви. Засновник роду Монивидовичів.

Життєпис[ред. | ред. код]

У джерелах вперше згадується в 1387/1389 роках, де разом з литовськими князями та іншими боярами поручився за Грицька Костянтиновича, який повстав проти князя Скиргайла Ольгердовича. Його батьком був литовський боярин Кайлікін (Койлікін[1]), також Га(о)йлікін, рідним братом — Юрій Гедигольд.

1407 року зробив фундуш для костелу Пречистої Діви Марії в Ошмянах: для його потреб віддав двох підданих. Один з гарантів мирного договору з тевтонцями, укладеного в Торуні 1 лютого 1411 року. До Городельської унії користувався власним гербом, під час унії 1413 року першим з литовських панів був прийнятий до шляхти гербу «Леліва». Після хрещення за католицьким обрядом отримав ім'я Войцех. 1422 року брав участь в укладенні Мельнського миру. Востаннє згаданий в джерелах 1423 року: фундатор виготовлення і встановлення вівтаря святих Войцеха та Юрія для Віленської латинської катедри (як своєї родової гробниці), для чого надав своє село Гуделе пол. Gudele) в Ошмянському повіті, доми у Вільнюсі, доходи з інших маєтків.[1]

Був похований в збудованій ним самим каплиці у Віленській латинській катедрі, відомій як Монивидівська.

Відомо про три його печатки: одна, датована 1398 роком з написом SIGILL ALBRECI MONEWID; друга, з 1410 року з написом + s. alberti: capit: de: vilna; третя — з 1419 року, з гербом «Леліва».

Сім'я[ред. | ред. код]

Першою дружиною В. Монивида була смоленська княжна Юліанія — донька великого князя Смоленського Святослава Івановича і, можливо, сестра дружини Вітовта Анни. Ймовірно, від цього шлюбу мав сина Івашка. Другий шлюб уклав з Ядвігою невідомого походження, якою могла бути Ядвіга Гловачівська, чия печатка серед інших стоїть під актом Городельської унії).

За версією Анни Крупскої (стаття в Польському біографічному словнику), першою дружиною була Ядвіга, з якою мав сина Івана (Івашка); другою —[1]

Власність, посади[ред. | ред. код]

Користувався прихильністю князя Вітовта, від якого отримав у володіння безліч земель, багато поселень, в тому числі Геранени (інша назва — Суботники, Ошмянського повіту, 1396 року), Жупрани та Мірклішки (з 1403 року державив, з 1407 року став власником),[1] Брагін, Горволь та Любеч.[4] Був державцем у Браславі, де фундував церкву Матері Божої.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Krupska A. Moniwid (Monwede, Moniwidus, Moniuidus, Monowyd, Monwid, Monywid) Wojciech h. Leliwa (zm. po r. 1423)… — S. 659.
  2. а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 72.
  3. За традицією ім'я Альберт застосовувалося як латинський еквівалент польського імені Войцех.
  4. Юрій Ситий, Ігор Кондратьєв. Етапи існування Любецького замку В XIV — XVII ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2014. Процитовано 24 січня 2013.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Воєвода віленський
14131422
Наступник
Юрій Гедигольд