Вітовт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вітовт Великий
Vytautas Didysis
Vitaŭt The Greate.jpg
Вітовт Великий
Великий князь Литовський
Початок правління: 1392
Кінець правління: 1430
Інші титули: Князь Троцький (1392-1413)
Великий князь Руський (1398-1430)
Попередник: Скиргайло
Наступник: Свидригайло
Дата народження: бл.1350
Місце народження: Старі Троки
Дата смерті: 27 жовтня 1430(1430-10-27)
Місце смерті: Тракай
Дружина: Марія Лукомська
Анна
Юліана Гольшанська
Діти: Софія
Династія: Гедиміновичі
Батько: Кейстут
Мати: Бірута

Вітовт, Вітовт Великий (лит. Vytautas, біл. Вітаўт, 1350 — †27 жовтня 1430) — литовський князь з династії Гедиміновичів; син Кейстута, племінник Ольгерда і двоюрідний брат Ягайла. Великий князь Литовський, Руський та Жемайтійський (1392–1430); Король Чехії у 1422–1427 (обраний на Чаславському сеймі 1422 року).

Біографія[ред.ред. код]

У 13701376 роках брав участь у походах проти Тевтонського ордену, а 1372 року — на Москву. Виступав проти умов Кревської унії 1385 року, боровся за політичну незалежність Великого князівства Литовського від Польського королівства.

Під час Литовсько-руської громадянської війни (1389–1392 років), за підтримки місцевих князів, намагався вибороти політичну незалежність Великого князівства Литовського.

За угодою, укладеною в 1392 в Острові, польський король Владислав II Ягайло, двоюрідний брат Вітовта, визнав його довічним правителем Литовського князівства. 1393 року Вітовт захопив Кам'янець-Подільський[1]. Він ліквідував на території України найбільші удільні князівства — Волинське, Київське, Новгород-Сіверське та Подільське, створив замість них звичайні литовські провінції, в яких правили великокнязівські намісники, а Західне Поділля змушений був передати Ягайлові.

Під час князювання Вітовта значно поширилась українська територіальна колонізація на південь та схід, аж до Чорного моря. Вітовт, виконуючи плани «великого княжіння на всій руській землі», розбудовує на півдні українських земель систему опорних укріплень (в Брацлаві, Черкасах, та інших містах), закладає фортеці та морські порти у південних степах (кінець XIV — початок XV ст.) (Караул (на Дністрі), Чорне місто (Черн; на лівому березі Дністровського лиману), Коцюбіїв (Кацібей, Качибей — на берегах Одеської затоки, між двох лиманів — Хаджибейського (Кацибейського) і Куяльницького (Куганлык); на місці сучасної Одеси), ряд військових поселень на Південному Бузі (Бужин (?) та Вітовтова переправа (міст) (→ Первомайськ)) і нижньому Дніпрі (Дашів та Вітовтова Митниця)); здійснює у 1397–1398 роках два переможних походи проти Золотої Орди.

З 1398 року Литовська держава стала називатися Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське.

Вів тривалу боротьбу з татарами, намагаючись витіснити їх з українського Причорномор'я. 12 серпня 1399 року литовські війська на чолі з Вітовтом були розбиті татарськими загонами у битві над Ворсклою. Але в 20-х роках 15 століття Вітовт все ж зайняв Поділля і зумів розширити свої володіння до Чорноморського узбережжя. Будував на південних кордонах своєї держави велику систему укріплень, яка складалася з фортець: Дашів (пізніше Очаків), Соколець (пізніше Вознесенськ), Каравул (пізніше Рашків), Білгород, Кацюбіїв (пізніше Одеса).

Однак поразка литовсько-руських військ у битві на річці Ворсклі 1399 року від переважаючих сил золотоординських ханів перекреслила мрії Вітовта про об'єднання в межах литовської державності всієї Русі-України. Після цієї поразки зупинилось становлення самостійної Литовсько-Руської держави, й Вітовт вимушений був йти на зближення з Польщею.

Протягом 1406–1408 років здійснив три походи у Московське князівство, встановивши 1408 року кордони між Литвою і Московією у верхів'ях ріки Ока по річках Угра, Росса та Бриня. Василь I перестав підтримувати Свидригайла й визнав приналежність до Великого князівства Литовського Смоленської землі та Верховських князівств. Угрський договір 1408 року затвердив панівне положення Великого князівства Литовського у Східній Європі, що дозволило Вітовту посилити свою владу над Псковом та Новгородом і полегшило тривалу боротьбу з Тевтонським орденом на заході. Дружина Василя I — Софія Вітовтовна часто та довго бувала у князівстві, гостювала у свого батька. Після смерті Василя I (1425) Вітовт суттєво впливав на внутрішні справи Московського князівства і навіть став опікуном дев'ятирічного сина Василя I-го Василя Васильовича.

Мирні відносини між Литвою та Московським князівством зберігались до 1492 року.

1410 року Вітовт разом з Ягайлом очолював польсько-білорусько-литовсько-українські війська, які завдали поразки німецьким рицарям у Грюнвальдській битві. Вітовт сприяв розвиткові торгівлі, ремесел, запроваджував у містах, в тому числі й в Україні, магдебурзьке право.

1413 року уклав з Польщею Городельську унію, яка обмежувала права і привілеї української православної шляхти у Великому князівстві Литовському. 15 листопада 1415 року за ініціативою Вітовта собор єпископів у Новгородку висвятив всупереч волі константинопольського патріарха митрополитом київським і литовським Григорія Цамблака.

У підконтрольному Вітовту Луцьку 6 січня 1429 року розпочався 13-тижневий з'їзд європейських монархів. Була спроба Вітовта отримати королівську корону. 1430 року імператор Священої Римської імперії Сигізмунд I Люксембург проголосив його королем «Литовського королівства». На 29 вересня 1430 року було призначено церемонію коронації Вітовта, запрошено чимало гостей. Але освячена корона, послана Сигизмундом I до Вітовта, була перехоплена польською шляхтою[2].

Незабаром (27 жовтня 1430) Вітовт помер, так і не будучи коронованим як король.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Вітовт входив у число 24 лицарів Ордену дракона разом з Владиславом II Ягайлом та Владом ІІ Дракулом[3].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пламеницька О. Кам'янець- Подільський [Текст] / Пламеницька О. — К. : Абрис, 2004. — 256 с. — С.35
  2. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.З. Ч.с.432
  3. http://www.rodoslovlje.com/medieval_serbia/eng/history-dragon.htm

Література[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Скиргайло
Herb Lytwa (Alex K).svg Великий князь Литовський
1392-1430
Herb Lytwa (Alex K).svg Наступник
Свидригайло
Попередник
Скиргайло
Trakai district COA.gif Князь Троцький
1392-1413
Trakai district COA.gif Наступник
 —
Попередник
 —
Herb Pogon Ruska.jpg Великий князь Руський
1398-1430
Herb Pogon Ruska.jpg Наступник
Свидригайло