Грюнвальдська битва
| Грюнвальдська битва | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Польща.svg){kind=small} Вел.князівство Литовське Чеські найманці Татарські найманці |
 Тевтонський Орден |
||||||
| Командувачі | |||||||
 Ягайло Вітовт |
 Ульріх фон Юнгінген† |
||||||
| Військові сили | |||||||
| 39 000 | 27 000 | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | 8 000 вбито |
||||||
Грюнвальдська битва 1410 року (також Битва під Танненбергом 1410) — битва, яка відбулася під час «Великої війни» 1409—1411 років між військами Тевтонського ордену та об'єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського поблизу сіл Грюнвальд і Танненберг (землі Тевтонського ордену, нині територія Польщі) 15 липня 1410.
Зміст |
[ред.] Зауваження щодо чисельності військ
Дані щодо чисельності військ, які брали участь в битві, сильно розходяться.
Польський історик 15-го століття Ян Длугош у роботі «Історія Польщі» зазначає, що втрати лише Тевтонського ордену склали 50 тисяч вбитими та 40 тисяч полоненими[1].
Російський історик Сергій Соловйов у роботі «Історія Росії з давніх часів» вказує наступну чисельність військ: Тевтонський орден і союзники — 83 тисячі; Ягайло, Вітовт і союзники — 163 тисячі[2].
Велика радянська енциклопедія визначає чисельність військ ордену в 27 тис., а чисельність польсько-литовсько-руських військ — 32 тис.[3]
Найдостовірнішими видаються дані, які навів британський військовий історик Стівен Тернбулл: 27 тисяч з боку Тевтонського ордену і 39 тисяч з боку польсько-литовсько-руських військ[4].
[ред.] Військо Тевтонського ордена
Військо Тевтонського ордену очолював Великий Магістр Ульріх фон Юнгінген, воно мало 51 хоругву і загальну чисельність близько 27 тисяч воїнів, в основному німецьких і французьких лицарів, а також найманців з багатьох країн Західної Європи.
[ред.] Військо Королівства Польського та Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського
[ред.] Польське військо
Польське військо очолював польський король Ягайло, воно мало 51 хоругву і загальну чисельність близько 18 тисяч воїнів, з них близько 11 тисяч важкої кавалерії та 4 тисячі піхотинців (решта, скоріше за все, військова обслуга — обоз).
Основу війська складали 42 хоругви з польських земель, під проводом Ягайла також виступили 7 хоругов з західноруських земель (з Львівської, Холмської, Перемиської, Галицької земель і 3 хоругви з Подільської) та 2 хоругви чеських найманців на чолі з Яном Жижкою, майбутнім вождем таборитів, а також воїни з моравів, волохів, силезців[5].
[ред.] Військо Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського
Військо Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського очолював великий князь литовський Вітовт, воно мало 40 хоругв і загальну чисельність близько 11 тисяч воїнів.
До війська входили підрозділи литовських (сучасна Білорусь), руських (сучасна Україна) та жамойтських (сучасна Литва) земель, в тому числі з: Галичини, Поділля, Києва, Стародуба, Луцька, Володимира, Смоленська. Син удільного Чернігівсько-Сіверського князя Корибута-Дмитра — Жигимонт Корибутович очолював 51-шу хоругву, яка йшла під його власним прапором (гербом «Погоня»).
З історичних джерел відомий український лицар, який прославився своїми героїчними вчинками при Грюнвальді — Іванко Сушик з Романова, що під сучасним Львовом. За подвиги на полі Грюнвалдської битви він винагороджений королем Владиславом трьома селами в галицькій землі. У 2005 випущена поштова марка України в серії "Історія війська в Україні" із зображенням лицаря Івана Сушика.
[ред.] Інші військові з'єднання
На боці союзницьких військ також виступили загони кримських татар числом від 1 до 3 тисяч воїнів, здебільшого вершників, на чолі з ханом Джелял-Ед-Діном, сином хана Тохтамиша.
[ред.] Підготовка до битви
14 серпня 1409 Великий Магістр Тевтонського ордену Ульріх фон Юнгінген оголосив війну польсько-литовському союзу, але невдовзі запропонував перемир'я, яке мало тривати до заходу сонця 24 червня 1410.
13 червня 1410, за 11 днів до кінця перемир'я Ульріх фон Юнгінген надіслав рицарів до короля Ягайла з пропозицією продовжити перемир'я ще на три тижні з тієї причини, що багато рицарів з країн Європи бажають взяти участь у битві. Ягайло прийняв цю пропозицію — його військо також ще не було готове.
26 червня 1410 польске військо під командуванням короля Владислава II Ягайла виступило з Вольборжа в напрямку Козліва, де король отримав повідомлення, що литовсько-руські війська вже стоять біля річки Нарев.
3 липня 1410 об'єднані сили польсько-литовсько-руського війська виступили з району Червіньська в напрямку столиці орденських володінь м. Марієнбурга (зараз — Мальборк, Польща), назустріч їм з Марієнбурга вийшло військо Тевтонського ордену під командуванням Великого Магістра ордена Ульріха фон Юнінгена.
14 липня супротивники зустрілись біля озера Лубень, але оскільки в цей час польсько-литовсько-руське військо відпочивало в лісі, військо ордену відійшло на рівнину, щоб зайняти більш вигідну позицію на узліссі, де було встановлено артилерію, а також надати можливість противнику вийти з лісу і вишикуватись до бою.
[ред.] Хід битви
Битва відбулась в трикутнику між селами Грюнвальд, Танненберг (нині — Стембарк) і Людвігсдорф (нині — Лодвигово), площа поля битви складала біля 4 кв. км..
Тевтонські війська вишикувались в дві лінії фронтом біля 2,5 кілометра: на правому фланзі Конрад Ліхтенштейн, на лівому — Фрідріх Валленрод, за ними по центру — Магістр ордена Ульріх фон Юнінген з 16 хоругвами.
Польсько-литовсько-руські війська вишикувались в три лінії фронтом біля 2-2,5 кілометра: на лівому фланзі король Ягайло з 51 хоругвою (40 польських, 9 руських, 2 чеські хоругви), на правому фланзі князь Вітовт з 40 литовсько-руськими хоругвами і татарською кіннотою.
Розпочали битву татарська кіннота і перша лінія литовсько-руських сил, які атакували праве крило орденських військ: «Потым вдарено в котлы, в сурмы и зараз литва з татарами з великою прудкостю скочили на нѣмци и сточили з ними битву, же конь об коня боком отирался»[6].
Лицарі Валленрода відбили цей напад і самі перейшли в контрнаступ, але переслідуючи легку татарську і литовську кінноту потрапили в засідку: «поляцы тож з кролем своим, припавши, взяли нѣмцов на палаши, a потым навели нѣмцов на свои гарматы, навевши роскочилися, a тут зараз з гармат дано огню, где зараз нѣмцов килка тысячий полегло. Еднак же нѣмцы, того не уважаючи, шли ослѣп на поляки и литву».[6]
Битва тривала близько 3 годин. Війська Тевтонського ордену були розгромлені (в тому числі загинув і великий магістр ордену).
[ред.] Наслідки битви
Перемога союзницьких військ у Грюнвальдський битві підірвала військову могутність Тевтонського ордену і припинила експансію німецьких рицарів на cхід. 1 лютого 1411 рр. було підписано Торунський мир за яким орден повертав на користь Литви Жемайтію та Добжинську землю на користь Польщі, а також сплачував контрибуцію.
[ред.] Грюнвальдська битва в сучасній культурі
Битву детально описав у своєму романі «Хрестоносці» (1897—1900) польський письменник Генрик Сенкевич. Пізніше його роман екранізували.
[ред.] Джерела
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.
[ред.] Посилання
- Проф. Генрик Самсонович: Поле слави і ганьби. - інтерв'ю Польському Радіо, 15.07.2010
- Детальний опис битви (рос.)
[ред.] Примітки
- ↑ http://www.vostlit.info/Texts/rus5/Dlugos/frametext4.htm
- ↑ http://az.lib.ru/s/solowxew_sergej_mihajlowich/text_1040.shtml
- ↑ http://www.oval.ru/enc/20858.html
- ↑ http://books.google.com/books?id=GH_u9mKEL6oC&pg=PA25&vq=armies&dq=battle+of+Grunwald&lr=&source=gbs_search_s&sig=Ugaxf86XOavQ6MjSaLBhZsoZ8vU
- ↑ http://www.hrono.info/sobyt/1400sob/1410grun.html
- ↑ а б http://izbornyk.org.ua/psrl3235/lytov05.htm
.svg){kind=small}
 |
Це незавершена стаття з історії Польщі. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
