Альтруїзм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Альтруїзм (франц. altuisme, лат. alter — інший) — безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших; протилежність егоїзму. Це різновид самозречення, бо в умовах соціальної та психологічної відокремленості між людьми в феодальному чи буржуазному суспільстві клопіт про добробут ближнього можливий лише за умов свідомого обмеження власного добробуту. Це свідоме, нехай і короткочасне обмеження власного егоїзму.

Історія[ред.ред. код]

Альтруїзм — напрям поведінки і діяльності людини, який ставить інтереси іншої людини або загальне благо вище особистих інтересів. Як правило, використовується для визначення властивості приносити свою вигоду в жертву, заради загального блага.

Термін «альтруїзм» запровадив француз Огюст Конт (1798–1857)[1].

Б. Ф. Скіннер провів аналіз такого явища, як альтруїзм і дійшов такого висновку:

« «Ми поважаємо людей за їх хороші вчинки лише тоді, коли ми не можемо пояснити цих вчинків. Ми пояснюємо собі вчинки цих людей їхніми внутрішніми диспозиціями, лише тоді коли нам не вистачає зовнішніх пояснень. Коли ж зовнішні причини очевидні, ми виходимо з них, а не з особливостей особистості».[Джерело?]  »

Віра в те, що люди повинні надавати допомогу тим, хто її потребує, безвідносно до можливої вигоди в майбутньому, є нормою соціальної відповідальності. Саме ця норма спонукає сторонніх людей, наприклад, підняти книгу, яку не втримав, зронив інвалід на милицях (костилях). Експерименти показують, що навіть тоді, коли люди що надать допомогу, власне, надаючі допомогу, залишаються невідомими і не очікують ніякої подяки, вони часто допомагають нужденним особам.

Ті, хто любить, завжди прагнуть прийти на допомогу коханому. Проте інтуїтивне, неусвідомлене бажання допомогти зовсім не обов'язково повинно відноситись до цієї людини, з ким вас зв'язують вузли любові або дружби. Зовсім навпаки, альтруїстичне прагнення надати допомогу зовсім сторонній людині здавна вважається доказом особливо вишуканої шляхетності.

Дослідження[ред.ред. код]

У 20 столітті альтруїзм як особливий прояв гуманістичної уяви та поведінки особи став предметом соціологічних та соціально-психологічних досліджень «допомогаючої поведінки». В наукових дослідженнях альтруїзм аналізували в контексті практичних відносин між людьми, а матеріалом слугували накопичені в суспільстві форми солідарності, благодійності, взаємодопомоги й т. д. Альтруїзм також аналізувався в контексті етики піклування.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. {{{Заголовок}}}. — 3000 прим. — ISBN 978-5-17-046534-7, ISBN 978-5-93878-524-3.

Джерела[ред.ред. код]


Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.