Неприбуткова організація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Неприбуткова організація (непідприємницька організація, некомерційна організація), скорочено НПО — юридична особа, метою діяльності якої не є отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками цієї організації.[1]

Це можуть бути муніципалітети, суспільні лікарні, релігійні й інші організації, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку.[Джерело?]

Для визначення діяльності недержавних неприбуткових організацій в міжнародній практиці використовують два терміни: недержавні (non-goverment organizations NGO) і неприбуткові організації (НУО, not for profit, non-profit organizations NPO). Останнім часом досить популярним став ще один термін — private voluntary organization (PVO), що в перекладі означає «приватні волонтерські організації»). Однією з перших міжнародних НУО була «Міжнародна Комісія Червоного Хреста» (International Committee of the Red Cross), яку було засновано в 1863 р. Сам термін «недержавна організація» (non-governmental organization) було введено в обіг Організацією Об'єднаних Націй у 1945 р. Договором ООН (Стаття 71 Параграф 10). Визначення терміну Міжнародна недержавна організація — МНДО (INGO — international Non-governmental Organization) уперше було сформульовано в резолюції 288 (Х) ECOSOC 27 лютого 1950 р. (див. прим.).

Досвід демократій світу свідчить, що громадянське суспільство не може існувати без розвинутої мережі неприбуткових, насамперед, неполітичних, об'єднань громадян, яка забезпечує участь широких кіл громадськості в процесі розвитку. Такі об'єднання виконують функції посередника між державою і різними соціальними групами, захищаючи їхні права й інтереси; вони запобігають монополізації державою політичної, економічної та інших сфер життя суспільства, забезпечуючи громадський контроль за діяльністю держави і її структур. Не маючи за мету одержання прибутку, вони перерозподіляють ті, які є, і створюють додаткові фінансові, матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, спрямовані на задоволення приватних і суспільних інтересів. Завдяки таким об'єднанням громадськість також презентує державі власний погляд на різні проблеми — соціальні, культурні, економічні та ін

НУО відрізняються між собою специфікою підходів до роботи. Тим часом, як деякі НУО виконують суто лоббістські функції, інші адмініструють повномасштабні проекти і керують програмами. Згідно з міжнародною класифікацією, виділяють кілька методів роботи міжнародних НУО. Основні з них — це консультування і управління проектами. Багато міжнародних НУО мають консультаційні погодження з агенствами ООН у певних сферах діяльності. Наприклад, організація «Third World Network» (Інформаційна мережа третього світу) має статус консультанта в рамках «Конференції з розвитку торгівлі» (Conference of Trade and Development UNCTAD), а також статус в рамках «Економічної й соціальної ради ООН» (UN Economic and Social Council ECOSOC). Якщо в 1946 р. тільки 41 НУО мала такий статус ECOSOC, то в 2003 р. ця цифра піднялася до 2350.

Прикладом непідприємницької організації є також Фонд «Вікімедія».

Україна

Основні МНДО, що працюють в Україні, — це АЙРЕКС (IREX), АКСЕЛЗ (ACTR ACCELS), Інтерньюз Нетворк (Internews Network), Інтерньюз Україна (Internews Ukraine), Фулбрайт (Fullbright), Національний Фонд Підтримки Демократії (National Endowment for Democracy -NED), Дім Свободи (Freedom House), Консорціум Економічних досліджень і освіти (EERC), Польсько-Американсько-Українська Ініціатива (PAUCI), Фонд Євразія (Eurasia Foundation), Каунтерпарт Інтернешнл (Counterpart International), ЮКАН (UCAN). В окрему категорію виделено роботу ООН в Україні.

На першому етапі (1991–1997 роки) МНДО приділяли увагу питанням розвитку основних засад і інфраструктури ринкової економіки. У подальший період (1997–2003 роки) — поглибленню структурних, правових реформ, демократизації суспільства, забезпеченню постійного економічного зростання, підтримці екологічної і ядерної безпеки, підвищенню рівня і поліпшенню якості життя людей у регіонах, відродженню культури і духовності. З 2004 року можна спостерігати перехід від суто фінансового і технічного сприяння до партнерства. Нові програми передбачають, перш за все, інвестиції в малий і середній бізнес, партнерство між навчальними і медичними закладами, недержавними організаціями, містами, діловими і професійними об'єднаннями, обмін студентами, фахівцями і працівниками та підприємцями розвинених країн і країн, що розвиваються.

В Україні є приклади ефективної міжсекторної взаємодії МНДО і бізнесу, в рамках якої проявилися новітні гуманітарні особливості ціннісного управління. Аналіз глибинних інтерв'ю менеджерів україно-американського проекту технічної допомоги МНДО IREX «Українська програма партнерства ЗМІ» дає матеріал для розуміння уявлень американських менеджерів про ціннісно-цільові орієнтири участі малого і середнього бізнесу в програмах міжнародного розвитку. До них належать загальнодемократичні цінності розвитку свободи слова, прав людини на інформацію, обмін професійним і культурним досвідом, пізнавальні інтенції відносно інших країн, участь у розвитку освіти й міського середовища, прагнення власників бізнесу до розвитку своїх співпрацівників шляхом участі у таких програмах.== Примітки ==

Основна діяльність неприбуткових організацій — діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення системи соціального самозабезпечення громадян та для інших цілей, передбачених статутними документами, укладеними на підставі норм відповідних законів про неприбуткові організації.

Примітки[ред.ред. код]


  • Буко С. Л. Специфіка активності міжнародних НУО на ринку соціальних послуг // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. — К.: Український центр духовної культури, 2006. — С. 235–243. http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_54/Buko.htm
  • Буко С. Л. Корпоративная социальная ответственность малого и среднего бизнеса в контексте партнерства Украины и США // Менеджмент за умов трансормаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення. Матеріали міжнар. наук. конф. 10-12 травня 2007 р. — Суми: СОІППО, 2007. — С. 80-83
  • Буко С. Л. Ціннісні орієнтири сучасного менеджменту. — Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 — спеціальні та галузеві соціології. — Інститут соціології НАН України, Київ, 2009

Договор ООН (Статья 71 Параграф 10 288 (Х) ECOSOC 27 февраля 1950 .

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.