Андреас Дульзон

Андреас Дульзон
Народився	27 січня (8 лютого) 1900 Q28667638?, Російська імперія
Помер	15 січня 1973(1973-01-15) (72 роки) Томськ, Російська Федерація
Країна	Російська Федерація
Діяльність	діалектолог, викладач університету
Alma mater	Саратовський університет
Галузь	мовознавство
Заклад	Томський державний педагогічний університетd
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Аспіранти, докторанти	Olga Osipovad

Андреас Дульзон (нім. Andreas Dulson; 8 лютого 1900, село Прайс, Самарська губернія, Російська імперія — 15 січня 1973, Томськ, Російська Федерація) — дослідник мов корінних народів Сибіру, лінгвіст і соціолог волзько-німецького походження. Доктор філологічних наук (1940), професор.

Створив праці з мови поволзьких німців, німецької діалектології, методики викладання німецької мови, індоєвропеїстиці, пізніше — з мов, культури та історії корінних народів Сибіру (в тому числі кетської, селькупської, тюркських мов), топоніміці Сибіру.

Життєпис

Народився в селі Прайс Новоузенського повіту Самарської губернії (нині село Краснопілля Рівненського району Саратовської області). Батьки — Петро і Маргарита Дульзон, поволзькі німці-колоністи. У рідному селі отримав початкову освіту, яку продовжив в чоловічій гімназії Катериненштадта (нині - Маркс Саратовської області).

Уже в гімназійні роки в Андреаса зародилася любов до вивчення мов: він із захопленням вивчав грецьку і латину, цікавився порівняльною граматикою індоєвропейських мов, придбав граматику розмовної китайської мови .

У молодості захоплювався також археологією (інтерес до якої зберіг до кінця життя), брав участь чорноробом у розкопках скіфських курганів .

Після закінчення шести класів гімназії Дульзон став вчитися заочно. У цей час він працював в галузі народної освіти: викладав у початкових школах Саратовської губернії, завідував дитячим будинком (з 1917 — вчитель Краснопільської двокласної школи; в 1918 — 1924 — позашкільний інструктор Рівненського повітового відділу народної освіти з краєзнавства; шкільний інструктор Приваленського району; завідувач Краснопільським дитячим будинком; вчитель Рівненської 7-річної школи).

У 1924 Дульзон вступив на фізико-математичний факультет Саратовського університету, але незабаром перевівся на філологічний факультет, де під керівництвом професора Г. Г. Дінгеса спеціалізувався на українській діалектології. Під час навчання в університеті Дульзон одночасно був учителем робітфаку при цьому університеті (1925 — 1929). Університет закінчив у 1929; в 1929 — 1934 працював доцентом Німецького агропедагогічного інституту в Енгельсі, викладаючи німецьку мову .

З середини 1920-х років інтенсивно займався німецькою діалектологією.

У 1931 Дульзон вступив до аспірантури при Московському науково-дослідному інституті мовознавства за профілем «німецьке мовознавство», де слухав лекції видатних мовознавців: Миколи Марра, Миколи Дурново, Михайла Петерсона, Розалії Шор, Афанасія Селіщева, Рубена Аванесова, Олександра Смирницького, ідеї яких вплинули багато в чому на наукове зростання молодого вченого.

У 1934 підготував кандидатську дисертацію на тему «Альт-Урбахський діалект» (захист відбувся лише в 1938), а в 1940 захистив докторську дисертацію («Проблема змішання діалектів за матеріалами говірки села Прайс»).

У 1934 отримав посаду професора Саратовського педагогічного інституту, ставши завідувачем кафедри німецької філології і загального мовознавства, а в 1940 був затверджений у вченому званні професора.

Роботи Дульзона в галузі німецької діалектології були високо оцінені Віктором Жирмунським, який писав, що вони «відрізнялися не тільки новизною матеріалу, але і самостійністю теоретичного до нього підходу» і «висунули його в перші ряди російських германістів» .

У 1934 заарештований за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності», але через рік звільнений.

У жовтні 1941 як етнічний німець депортований до Сибіру (під час депортації була безповоротно втрачена його діалектологічна картотека). Перебував у Томську на спецобліку до 1954, в 1943 мобілізований для роботи на шахті, але з 1944 отримав можливість працювати в Томському педагогічному інституті.

У Томську Дульзон, незважаючи на важке становище засланця в перші 13 років життя в цьому місті, зумів розгорнути надзвичайно плідну наукову і викладацьку діяльність в новій для себе галузі вивчення корінних народів Сибіру. Став одним із ініціаторів археологічних розкопок сибірських курганів, організатором систематичних етнографічних і лінгвістичних експедицій на території Томської області та сусідніх регіонів, а також збору топонімічних даних. Під його керівництвом було захищено 45 кандидатських дисертацій, створена школа польової лінгвістики, яка існує й досі. Ім'я Андреаса Дульзона носить кафедра-лабораторія мов народів Сибіру в Томському державному педагогічному університеті.

Син — доктор технічних наук, вчений в галузі енергетики Альфред Дульзон.

Внесок в науку

У науковому доробку Дульзона найбільше значення мають його дослідження мов народів Сибіру і топоніміки Сибіру .

У 1946 Дульзон першим приступив до систематичного вивчення чулимської мови.

Він побував у всіх населених пунктах, в яких тоді проживали чулимці, дав науковий опис фонетичної, морфологічної та лексичної систем даної мови, дав характеристику її діалектів (перш за все нижньочулимського). Під час вивчення чулимської мови Дульзон вперше в Західному Сибіру звернувся до аналізу топонімії як до засобу вирішення етнолінгвістичних та історичних питань. Створена під його керівництвом картотека топонімів Західного Сибіру налічувала близько 350 тис. карток .

Андреас Дульзон займався також вивченням самодійських мов; особливий науковий інтерес представляють його польові дослідження, що проводилися в 1952 — 1955 серед селькупів Молчановського, Верхньокетського і Каргасоцького районів Томської області, які дали багато вельми цінного матеріалу про селькупську мову .

Дульзон обґрунтував угруповання численних говірок селькупської мови в п'ять діалектних груп, практично загальноприйняту нині.

Особливо виділяється монографія Дульзона «Кетська мова» (1968), яка стала першим монографічним описом кетської мови. Ця книга, за оцінкою Валентина Авроріна, «увібравши в себе все цінне, що було зроблено в цій галузі раніше, дає нам достатньо повне уявлення про фонетику і морфологію кетської мови. Це перший монографічний опис однієї з найважчих мов, що стоїть на рівні сучасної науки». Маючи на увазі виявлені Дульзоном подібності кетської мови з баскською, північнокавказькими мовами, бурушаскі і деякими мовами індіанців Америки (що пізніше оформилося в уявлення про сино-кавказьку сім'ю ), академік Борис Рибаков зазначав, що книга «перекинула мости з берегів Єнісею на Кавказ і на Піренеї».

Надзвичайно велика роль Дульзона в організації наукових досліджень в Томську і у створенні продуктивної наукової школи польової лінгвістики, відомої своїми високими науковими стандартами і особливою ретельністю польової роботи.

Дульзон був головою Західно-Сибірського комітету з координації науково-дослідних робіт з комплексного вивчення давньої історії народів Західного Сибіру. Ініціатор проведення трьох Всесоюзних наукових конференцій з проблеми походження аборигенів Сибіру та їхніх мов (1958, 1969, 1973), член Бюро постійної комісії з суспільних наук СО АН (з 1959). Почесний член Міжнародного комітету з ономастичних наук (1972), член-кореспондент Товариства фіно-угрознавства (Фінляндія, 1972).

Публікації

• К характеристике украинских говоров Республики Немцев Поволжья. — Покровск: Центр. бюро научн. изучен. диалектов АССР НП, 1927. — 36 с.
• Древние смены народов на территории Томской области по данным топонимики // Уч. зап. ТГПИ. — Томск, 1950. — Т. 6.
• Чулымские татары и их язык // Уч. зап. ТГПИ. — Томск, 1952. — Т. 9.
• Диалекты татар-аборигенов Томи // Уч. зап. ТГПИ. — Томск, 1956. — Т. 15.
• Тюрки Чулыма и их отношение к хакасам // Уч. зап. Хакасского научно-исследоват. ин-та языка, литературы и истории. — Абакан, 1959. — Вып. 7.
• Кетские топонимы Западной Сибири // Уч. зап. ТГПИ. — Томск, 1959. — Т. 18.
• Этнический состав древнего населения Западной Сибири по данным топонимики // Матер. XXV Междунар. конгресса востоковедов. — М., 1960.
• Кетские сказки. — Томск, 1966.
• Древние передвижения кетов по данным топонимики // Изв. Всесоюз. Географич. о-ва. — 1962. — № 6.
• Очерки по грамматике кетского языка, 1. — Томск, 1964.
• Кетский язык. — Томск, 1968.
• Древняя языковая общность в Центральной Азии // Труды Томского гос. ун-та. — Томск, 1968. — Т. 197. [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Опыт этнической привязки топонимов субстратного происхождения // Уч. зап. Томского гос. ун-та. — Томск. — 1969. — № 75. [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]

Література

• Галкина Т. В., Осипова O. A. . А. П. Дульзон: к 95-летию со дня рождения. — Томск : Томский гос. пед. ин-т, 1995. — 74 с.
• Галкина Т. В., Осипова O. A. . А. П. Дульзон и его школа // Вопросы языкознания. — 2000. — № 3 (21 квітня). — С. 3—11. Архівовано з джерела 22 грудня 2015.
• Галкина Т. В. . Томская лингвистическая школа А. П. Дульзона. — Томск : Изд-во Томского гос. пед. ун-та, 2003. — 319 с. — ISBN 5-89428-132-6.
• Осипова О. А. . Многогранность профессора А. П. Дульзона (1900—1973). — Томск : Изд-во Томского гос. пед. ун-та, 2011. — 63 с. — ISBN 978-5-89428-539-9.
• Дульзон, Андрей Петрович / / Томск от А до Я: Короткая энциклопедия города. / Под ред. д-ра ист. наук Н.   М.   Дмитриенко .   - 1-е изд.   - Томск: Изв-во НТЛ, 2004.   - С.   106-107.   - 440   с.   - 3 000 прим.   - ISBN 5-89503-211-7 .
• Литвинов А. В. Дульзон Андрей Петрович [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.] // Народы и культуры Томско-Нарымского Приобья: Материалы к энциклопедии Томской области. Томск, 2001. С. 51-52.

Посилання

• Біографічна стаття з енциклопедії «Німці Росії» і інші матеріали [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Андрій Петрович Дульзон - Біографія
• Кафедра мов народів Сибіру ТГПУ [Архівовано 6 жовтня 2012 у Wayback Machine.]