Антонелло да Мессіна
| Антонелло да Мессіна | |
| італ. Antonello da Messina | |
 Антонелло да Мессіна. «Чоловічий портрет». Близько 1474-75 р. Національна галерея, Лондон |
|
| Ім'я при народженні | Антонелло ді Джованні делья Антоні |
|---|---|
| Дата народження | 1430 |
| Місце народження | Мессіна, о. Сицилія |
| Дата смерті | 1479 |
| Місце смерті | Мессіна, о. Сицилія |
| Національність | італієць |
| Жанр | вівтарні образи та портрети |
| Напрямок | олійний живопис: інтенсивний колорит, сильна світлотінь, вишуканий рисунок |
| Вплив | Рогір ван дер Вейден, Ян ван Ейк, Петрус Кристус |
| Вплив на | художників північної Італії, Венеції |
| Твори | «Чоловічий портрет», «Ecce Homo», «Св. Себастьян» |
Антоне́лло да Мессі́на (італ. Antonello da Messina, справжнє ім'я Антонелло ді Джованні делья Антоні) (*близько 1430, Мессіна, о. Сицилія — †1479, там же) — італійський художник епохи Раннього Ренесансу. Один з перших італійських художників, що використовували технікою олійного живопису, який прийшла з північної Європи. У пластичних ясних поетичних картинах, гострохарактерних портретах добивався глибини кольору, насиченого світлом.
Зміст |
Біографія [ред.]
Біографічних відомостей про нього майже не збереглося.[1] В 1450 р. переїхав у Неаполь, де познайомився з добутками нідерландських майстрів Ян ван Ейка, Рогір ван дер Вейдена і Петрус Кристуса, що перебували в колекції Арагонского короля Альфонса, і був уражений можливостями олійного живопису. Відповідно до Джорджо Вазарі, зробив подорож у Нідерланди з метою довідатися секрет нової, ще невідомої в Італії техніки; однак цей факт не доведений. Хто навчав Антонелло олійного живопису, залишається поки невстановленим; але саме Мессіна першим з італійських живописців познайомив своїх співвітчизників зі світоносним сяйвом олійних фарб, поклавши початок новому напрямку західноєвропейського мистецтва.[1]
Загальна характеристика [ред.]
Антонелло був одним із самих значних портретистів Раннього Відродження. Своїх героїв він звичайно писав великим планом, погрудно, на темному тлі. Вони з'являються в трьох-четвертним розвороті, як у портретах нідерландських майстрів. В «Чоловічому портреті» (близько 1474—75) розумна особа зображеного випромінює енергію, глядач відчуває напруженість духовного життя представленого чоловіка. Портрети Антонелло залучають своєю камерністю, наближеністю до глядача, гладкої, немов «нерукотворною», поверхнею.[1]
У картині «Ecce Homo» (близько 1473 р.) художник змушує глядача відчути всю нестерпність мук Ісуса. Голий Христос, з мотузкою навколо шиї й слізьми на лиці, пильно дивиться на нас.
Джерела [ред.]
- Гращенков В. Н. «Портрет в итальянской живописи Раннего Возрождения». М., 1996 (рос).
- Гращенков В. Н. « Антонелло да Мессина и его портреты», М, «Искусство», 1981 (рос).
Примітки [ред.]
- ↑ а б в Енциклопедія «Мистецтва», гол. ред. А. П. Горкін. «Росмен», Москва, 2007. ISBN 978-5-353-02798-0
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Антонелло да Мессіна |
