Антонелло да Мессіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антонелло да Мессіна
італ. Antonello da Messina
Antonello da Messina 058.jpg
Антонелло да Мессіна. «Чоловічий портрет». Близько 1474-75 р. Національна галерея, Лондон
Ім'я при народженні Антонелло ді Джованні делья Антоні
Дата народження 1430
Місце народження Мессіна, о. Сицилія
Дата смерті 1479
Місце смерті Мессіна, о. Сицилія
Національність італієць
Жанр вівтарні образи та портрети
Напрямок олійний живопис: інтенсивний колорит, сильна світлотінь, вишуканий рисунок
Вплив Рогір ван дер Вейден, Ян ван Ейк, Петрус Кристус
Вплив на художників північної Італії, Венеції
Твори «Чоловічий портрет», «Ecce Homo», «Св. Себастьян»

Антоне́лло да Мессі́на (італ. Antonello da Messina, справжнє ім'я Антонелло ді Джованні делья Антоні) (*близько 1430, Мессіна, о. Сицилія — †1479, там же) — італійський художник епохи Раннього Ренесансу. Один з перших італійських художників, що використовували технікою олійного живопису, яка прийшла з північної Європи. У пластичних ясних поетичних картинах, гострохарактерних портретах добивався глибини кольору, насиченого світлом.

Біографія[ред.ред. код]

Біографічних відомостей про нього майже не збереглося.[1] В 1450 р. переїхав у Неаполь, де познайомився з добутками нідерландських майстрів Ян ван Ейка, Рогір ван дер Вейдена і Петрус Кристуса, що перебували в колекції Арагонского короля Альфонса, і був уражений можливостями олійного живопису. На початку 1450-х років навчався в Ніколо Колантоніо. Відповідно до Джорджо Вазарі, зробив подорож у Нідерланди з метою довідатися секрет нової, ще невідомої в Італії техніки; однак цей факт не доведений. Хто навчав Антонелло олійного живопису, залишається поки невстановленим; але саме Мессіна першим з італійських живописців познайомив своїх співвітчизників зі світоносним сяйвом олійних фарб, поклавши початок новому напрямку західноєвропейського мистецтва.[1]

Антонелло був одним із самих значних портретистів Раннього Відродження. Своїх героїв він звичайно писав великим планом, погрудно, на темному тлі. Вони з'являються в трьох-четвертним розвороті, як у портретах нідерландських майстрів. В «Чоловічому портреті» (близько 1474—75) розумна особа зображеного випромінює енергію, глядач відчуває напруженість духовного життя представленого чоловіка. Портрети Антонелло залучають своєю камерністю, наближеністю до глядача, гладкої, немов «нерукотворною», поверхнею.[1]

У картині «Ecce Homo» (близько 1473 р.) художник змушує глядача відчути всю нестерпність мук Ісуса. Голий Христос, з мотузкою навколо шиї й слізьми на лиці, пильно дивиться на нас. Іншими значущими роботами є «Розп'яття» (1475 рік), «Вівтар Сан-Кассіано» (1475—1476 роки), «Мертвий Христок, підтримуваний янголами» (1475—1478 роки), «Святий Себастьян» (1476—1477 роки), «Портрет старого» (1476 рік).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Енциклопедія «Мистецтва», гол. ред. А. П. Горкін. «Росмен», Москва, 2007. ISBN 978-5-353-02798-0

Джерела[ред.ред. код]

  • Гращенков В. Н. «Портрет в итальянской живописи Раннего Возрождения». М., 1996 (рос).
  • Гращенков В. Н. « Антонелло да Мессина и его портреты», М, «Искусство», 1981 (рос).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]