Аспергільоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аспергільоз
Pulmonary aspergillosis (1) invasive type.jpg
Гістопатологічне зображення легеневого інвазивного аспергільозу у пацієнта з інтерстиціальною пневмонією. Гоккотова метенамінна срібна пляма.
МКХ-10 B44
MedlinePlus 001326
eMedicine med/174
MeSH D001228

Аспергільо́з — захворювання органів дихання тварин і людей, що спричиняється плісеневим грибом Aspergillus niger з роду аспергіл.

У тваринництві[ред.ред. код]

Найбільше уражується аспергільозом свійська і дика птиця, особливо молодняк. Хворі птахи мляві, сонливі, дихання у них прискорене, утруднене. Дорослі особини хворіють кілька тижнів, молодняк здебільшого гине. Джерело зараження — запліснявілі корми і підстилка, повітря, в якому є спори гриба.

Профілактичні заходи: доброякісні корми, світло, чиста підстилка, дезинфекція і добра вентиляція приміщення, ізоляція хворих тварин. Заражені яйця для інкубації непридатні. На аспергільоз може захворіти також людина.

У бджільництві[ред.ред. код]

Аспергільоз, або кам'яний розплід — інфекційне захворювання бджолиного розплоду, але іноді й дорослих особин. Основним збудником є жовтий плісневий гриб (Aspergillus flavus), іноді чорний (Aspergillus niger).

Ознаки хвороби[ред.ред. код]

Спори аспаргіл постійно знаходяться в повітрі, і легко розносяться вітром і бджолами. Потрапляючи у вулику на стільники, пергу чи личинок, за сприятливих умов у вулику, починають розвиватися. Через 1-2 дні вкривають уражену поверхню білим нальотом, який потім, після дозрівання спор, змінює забарвлення на жовто-зеленкуватий (у випадку із Aspergillus niger наліт стає чорним). Личинки заражаються перорально і через шкіру. Після проростання міцелію всередині, личинки гинуть, потім висихають і тверднуть, не прилипають до комірок, і легко випадають. Найчастіше захворювання спостерігається наприкінці зими і весною. Ступінь зараженості залежить від вологості всередині вулика. Дорослі бджоли на ранніх етапах хвороби спочатку виглядають занепокоєними, а потім кволими, погано тримаються на поверхні вулика і стільників. Метрві бджоли залишаються у вулику, їх черевця характерно щільні і тверді, потім, якщо здорові особини не видалять мертвих бджіл із вулика, пліснява проростає крізь стінки і вкриває тіла білим нальотом.

Профілактика[ред.ред. код]

Зважаючи на той факт, що розвитку аспергіл сприяє вологість, пасіку слід розташовувати на сухих і сонячних місцях, а зимівники облаштовувати доброю вентиляцією і підтримувати вологість не вище 80-85% при температурі 0-4°C.

Заходи боротьби[ред.ред. код]

Єдиного методу лікування не розроблено, рекомендується проводити загальні профілактичні заходи: видаляють рамки із надто ураженим розплодом або пергою, замінюють утеплення на свіже й сухе, переселяють сім'ю у сухі вулики, забезпечують достатньою кількістю якісного корму. Вибракувані рамки і вулики 5-процентним розчином формаліну, або термічними методами (пропалюють полум'ям горілки/паяльної лампи). При роботі із хворими сім'ями слід дотримуватися також і особистої безпеки, так як люди також здатні уражатися аспергільозомом. Робітникам рекомендується одягати вологі марлеві пов'язки на ніс і рот.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 26-27. 

Література[ред.ред. код]