Баальбек
| Баальбек араб. بعلبك |
||||
|---|---|---|---|---|
|
|
||||
| Храм Бахуса у Баальбеку | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна | ||||
| Перша згадка | XIV століття до н.е. | |||
| Населення | 82608 | |||
| Площа міста | 7 км² | |||
| Географічні координати | 34°00′25″ пн. ш. 36°12′14″ сх. д. / 34.00694° пн. ш. 36.20389° сх. д.Координати: 34°00′25″ пн. ш. 36°12′14″ сх. д. / 34.00694° пн. ш. 36.20389° сх. д. | |||
| Висота над рівнем моря | 1170 м | |||
| Міська влада | ||||
|
|
||||
| Баальбек Baalbeka Світова спадщина ЮНЕСКО |
|
|---|---|
| Країна | |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, iv |
| Ідентифікатор | 294 |
| Регіонb | Арабські країни |
|
Історія реєстрації |
|
| Зареєстроване: | 1984 8-ма сесія |
|
a Назва, як офіційно зазначено у списку |
|
| Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №294 англ. • фр. |
Баальбек (араб. بعلبك, в давнину Геліополіс, Іліополь Фінікійський) — місто у Лівані, у долині Бекаа, за 85 км на північний схід від Бейруту. Розташоване на висоті 1170 м. Торговельний центр садівничого регіону, розвинуті туризм і рекреація.
Неподалік Баальбека розташована знаменита Баальбекська тераса — загадкова споруда з надважких валунів, спосіб будівництва якої до сьогодні залишається для дослідників нез'ясованим.
На початку нашої ери місто мало назву «Іліополь (Геліополь) Фінікійський», що в перекладі з грецької мови значить «місто Сонця». Це дуже стародавнє місто. Перша письмова згадка про нього міститься в так званому Тель-ель-Амарнському листуванні XIV століття до нашої ери.[1]
Тут народилась і постраждала за християнську віру православна і католицька свята — великомучениця Варвара (†306), дочка місцевого багатія Діоскора. Тоді Іліополь був провінцією східної частини Римської імперії. Мощі святої Варвари перебували тут до VI століття, коли їх було перевезено до Константинополя. Нині мощі великомучениці знаходяться в Україні, у Володимирському соборі міста Києва.[2]
Галерея [ред.]
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
- Wiegand Th. Baalbek, Ergebnisse der Ausgrabungen und Untersuchungen in den Jahren 1898 bis 1905. Bd 1-3. В. 1921-25.
- Champdor A. L’Acropole de Baalbek. — P. 1959.
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Baalbek |
