Баальбек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Баальбек
араб. بعلبك
Храм Бахуса у Баальбеку
Храм Бахуса у Баальбеку
Основні дані
Країна Ліван Ліван
Перша згадка XIV століття до н.е.
Населення 82608
Площа міста 7 км²
Географічні координати 34°00′25″ пн. ш. 36°12′14″ сх. д. / 34.00694° пн. ш. 36.20389° сх. д. / 34.00694; 36.20389Координати: 34°00′25″ пн. ш. 36°12′14″ сх. д. / 34.00694° пн. ш. 36.20389° сх. д. / 34.00694; 36.20389
Висота над рівнем моря 1170 м
Міська влада
Баальбек (Ліван)
Баальбек
Баальбек
Баальбек
Baalbek
a
Світова спадщина ЮНЕСКО
Baalbek(js) 5.jpg
Країна Ліван Ліван
Тип Культурний
Критерії i, iv
Ідентифікатор 294
Регіонb Арабські країни

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1984
8-ма сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №294
англ.фр.

Баальбе́к (араб. بعلبك‎, в давнину Геліополіс, Іліополь Фінікійський) — місто у Лівані. Розташоване за 85 км на північний схід від Бейрута в долині Бекаа біля підніжжя хребта Антилівана на висоті 1 170 м. Торговельний центр садівничого регіону, розвинуті туризм і рекреація.

Неподалік Баальбека розташована знаменита Баальбекська тераса — загадкова споруда з надважких валунів, спосіб будівництва якої до сьогодні залишається для дослідників нез'ясованим.

На початку нашої ери місто мало назву «Іліополь (Геліополь) Фінікійський», що в перекладі з грецької мови значить «місто Сонця». Це дуже стародавнє місто. Перша письмова згадка про нього міститься в так званому Тель-ель-Амарнському листуванні XIV століття до нашої ери.[1]

Тут народилась і постраждала за християнську віру православна і католицька свята — великомучениця Варвара (†306), дочка місцевого багатія Діоскора. Тоді Іліополь був провінцією східної частини Римської імперії. Мощі святої Варвари перебували тут до VI століття, коли їх було перевезено до Константинополя. Нині мощі великомучениці знаходяться в Україні, у Володимирському соборі міста Києва.[2]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Свята Варвара великомучениця. Збірка історико-літературних та церковних пам'яток. — К.:"Гулевичівна", 2005.- С. 29
  2. Власенко Андрій, протоієрей. На кораблі спасіння. Книга мандрів. — К.:КЖД «Софія», 2010. — С. 57-59

Джерела[ред.ред. код]

  • Wiegand Th. Baalbek, Ergebnisse der Ausgrabungen und Untersuchungen in den Jahren 1898 bis 1905. Bd 1-3. В. 1921-25.
  • Champdor A. L'Acropole de Baalbek. — P. 1959.