Палеоконтакт

Наскельні зображення людиноподібних істот у предметах схожих на скафандри. Долина Валь Камоніка, Італія, 10000 років до н. е.

Окуляроподібна доґу (遮光器土偶, сякокі-доґу) (1000 — 400 до н. е.), Токійський національний музей).

Палеоконта́кт — гіпотеза про відвідання Землі у минулому розумними істотами позаземної цивілізації.

Дженні Рендлз, дослідник аномальних явищ: «...Попри те, що факти, що утворюють у наші дні область надприродного, найчастіше виявляються помилковими або оманливими, немає ніяких об'єктивних причин вважати, що деякі з них не можуть приховувати під собою цілком реальні з точки зору науки явища. Справді, вся історія науки доводить, що так і повинно бути. Всесвіт зберігає в собі ще багато непізнаного, і цілком імовірно, що шукати пояснення цьому непізнаному потрібно в ті дива і загадки, які вже звикли називати «паранормальними явищами». Завдання науки — позбутися від маячних уявлень і точно визначити, що може нам розповісти про будову Всесвіту щось нове, що залишиться в результаті відділення «зерна від полови». Однак багато вчених відійшли від цієї мети, з цілком зрозумілої причини уникаючи того, що прийнято відносити до категорії паранормального. На жаль, справедливо відкидаючи всю ту нісенітницю, яка викликає ажіотаж у читачів бульварних газет, вони пропускають і істину».

Історія питання

Ідеї палеоконтактів або існування стародавніх астронавтів вперше з'явилися на початку еволюції наукової фантастики в кінці XIX — на початку XX століття. Ідея була запропонована всерйоз Гарольд Т. Уілкінсом (1954) і отримала статус серйозної гіпотези в 1960-х роках, проте, в основному, обмежувалась областю лженауки і пседонауки з 1970 року. Стародавні астронавти з'являються як функція НЛО-релігії, починаючи з жанру космічної опери в «Писанні Саєнтології» (1967), а потім «Реіалізм» (1974).

Хронологія розвитку гіпотези:

• 1897 — Гаррет П. Сервіс (книга «Едісонське завоювання Марса»);
• 1919 — Чарльз Форт (книга «Книга проклятих»);
• 1928 — Г. П. Лавкрафт (розповідь «Поклик Ктулху»);
• 1954 — Гарольд Уілкінс Т.;
• 1955 — Морріса К. Джессоп;
• 1957 — Петро Колозімо (книга «Невідома планета»);
• 1957 — Джордж Хант Вільямсон;
• 1958 — Анрі Лота;
• 1959 — Матест М. Агреста;
• 1959 — Жак Берж'є і Луї Повель (автори «Ранок магів»);
• 1960 — Брінслі Поер Ле Тренч;
• 1963 — Роберт Чароукс (книга «Сто тисяч років невідомої історії людства»);
• 1964 — Раймонд У. Дрейк (книга "Боги чи астронавти?);
• 1966 — Йосип Шкловський і Карл Саган (книга «Розумне життя у Всесвіті»);
• 1967 — Бред Стайгер (книга «Літаючі тарілки»);
• 2003 — Бурак Ельдем;
• 2010 — «Давні іноземці» (серія документальних телевізійних фільмів)

Ідеї Еріха фон Денікена

Ідеї палеоконтакту викладені у ряді книг Еріха фон Денікена і його фільмі «Спогади про майбутнє». У цих працях описані різні так звані «недоречні артефакти» як можливі докази палеоконтакту — Баальбекська тераса, Доґу, фрагменти з Пісні про Гільгамеша, різні наскельні малюнки тощо.

Наукова точка зору

У своїй книзі 1966 року «Розумне життя у Всесвіті» астрофізики Йосип Шкловський і Карл Саган присвятили главу гіпотезі палеоконтакту з наступним аргументом: вчені та історики повинні серйозно розглянути можливість того, що позаземний контакт міг мати місце під час історії. Однак, Шкловський і Саган підкреслили, що більшість цих ідей були спекулятивними і не доведеними.

Критика

До сьогодні неспростовних доказів відвідання Землі представниками позаземних цивілізацій офіційною наукою не виявлено. Втім ця обставина не стала перешкодою для неакадемічних досліджень проблеми: в 2010 році вийшов багатосерійний фільм про ймовірні відвідини прибульцями Землі в доісторичні часи та їх ймовірний вплив на людство «Древні прибульці» (англ. «Ancient Aliens»), видається низка популярних журналів про тематику (наприклад, «Легендарні часи» англ. «The Legendary Times». У деяких джерелах вказаних досліджень висувається принцип виділення артефактів як доказів палеоконтакту за методом «Відсутності аналогій» — тобто відсутність у часі, до якого належить артефакт, явищ або предметів-аналогій.

Разом з тим, як крайній прояв прийняття, ідея палеоконтактів сприймається прихильниками НЛО-релігії та уфоманії як підтвердження власної правоти.

Аргументи прибічників

Прихильники посилаються на давню міфологію, щоб підтримати власну точку зору, яка заснована на тому, що стародавні міфи про чудернацькі створіння, богів, які спускаються з небес на Землю, щоб створити або доручити людству якусь задачу, насправді чужорідні відвідувачі, розумніші представники розумних цивілізацій. Прихильники намагаються провести аналогію давніх технологій з технологіями сучасної епохи (наприклад, багдадська батарейка — аналог сучасних гальванічних елементів, ймовірний скафандр астронавта Догу — аналог скафандру сучасних космонавтів); пояснити функції артефактів виходячи з проведених над ними досліджень та експериментів (див. Птах з Саккари, Карта Пірі Рейса, Антикітерський механізм).

Літаючі машини (вімани), що іноді згадуються в стародавніх текстах, малюнки в пустелі Наска, які видно лише з повітря, є одними з прикладів доказів палеоконтактів.

Див. також

• Теорії будівництва єгипетських пірамід
• Баальбекська тераса
• Доґу
• Геогліфи Наски
• Перший контакт
• Іншопланетянин
• Чужинець (фільм)
• Отвори в каменях

Література

• Гарій Бурланський, Ростислав Фундуй. Загадки давнини. Білі плями в історії цивілізації (науково-художнє видання). Київ:Веселка. 1988. 192 с.

Посилання

• UFOs and Art - article written from a critical perspective
• Center for Ancient Astronaut Research
• Erich von Däniken Homepage
• Von Daniken's Maya Astronaut article from a Mayan astronomy website
• SitchinIsWrong.com addressing flaws in the writings of Zecharia Sitchin
• Statements about Flying Saucers and Extraterrestrial Life made by Hermann Oberth.
• 'Fringe' or 'cult' archaeology examined by professional archaeologist Keith Fitzpatrick-Matthews

Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.