Бабич Міхай
| Міхай Бабич | |
| Babits | |
 Міхай Бабич (1923) |
|
| Дата народження: | 26 листопада 1883 |
|---|---|
| Місце народження: | Сексард |
| Дата смерті: | 4 серпня 1941 |
| Місце смерті: | Будапешт |
| Рід діяльності: | письменник, перекладач |
| Жанр: | вірш, романи, оповідання |
Мі́хай Ба́бич (угор. Mihály Babits; *26 листопада 1883, Сексард — †4 серпня 1941, Будапешт)— угорський письменник і перекладач.
Закінчив 1905 Будапештський університет.
Автор збірок віршів
- «Листки з Ірідиного вінка» (1909),
- «Острів і море» (1925),
- «Боги вмирають, людина живе» (1929) та інше.
Поезія Бабича досить суперечлива за змістом, але визначальним у ній є гуманістичне спрямування.
Перу Бабича належать романи
- «Каліф-лелека» (1916),
- «Сини смерті» (1927),
поема «Книга Іони-пророка» (1941),
збірка оповідань «Різдвяна Мадонна» (1920), літературознавчі праці, зокрема « Історія європейської літератури» (1934).
Переклав «Божественну комедію» Данте, трагедії Софокла, деякі твори Е. По, Ш. Бодлера, П. Верлена, вірші середньовічних латинських поетів та інші. Українською мовою деякі вірші Бабича перекладали Ю. Шкробинець, Д. Павличко, І. Петровцій.
[ред.] Твори
Укр. перекл.— [Вірші]. В кн..: Шкробинець Ю. Угорська арфа. Ужгород, 1970.
[ред.] Література
Мегела І. Шукач гармонії. «Всесвіт», 1983, № 12; УЛЕ. К., 1988, т. 1.— с. 105.
