Бенно фон Арент
| Бенно фон Арент | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Benno von Arent | |||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | нім. Benno Georg Eduard Wilhelm Joachim von Arent | ||||||||||||||||||
| Народження |
19 червня 1898[1] Герліц, Нижня Сілезія[2] | ||||||||||||||||||
| Смерть |
14 жовтня 1956[2][3][…] (58 років) Бонн, ФРН[2] | ||||||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина.svg){kind=small} Третій Рейх | ||||||||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | ||||||||||||||||||
| Член | СС і Militant League for German Cultured | ||||||||||||||||||
| Звання | оберфюрер | ||||||||||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||
 Бенно фон Арент у Вікісховищі | |||||||||||||||||||
Бенно Георг Едуард Вільгельм Йоахім фон Арент (нім. Benno Georg Eduard Wilhelm Joachim von Arent; 19 червня 1898, Герліц — 14 жовтня 1956, Бонн) — німецький кінорежисер, костюмер, дизайнер і архітектор. Оберфюрер СС.
Біографія[ред. | ред. код]
Учасник Першої світової війни. З січня по кінець 1919 року — член фрайкору «Східна Пруссія».[5] Після її завершення Арент почав свою художню кар'єру. Паралельно з навчанням він підробляв в компанії з виробництва газових лічильників і пальників. Згодом став працювати художником по костюмах. У 1923 році був офіційно працевлаштований в театрі, де відповідав за обладнання. Професійна кар'єра Арента почалася на початку 30-х років, коли він приєднався до нацистської партії і вступив до лав штурмових загонів, але його великий підйом почався тільки на початку 1930-х років, коли він став одним з перших членів СС і НСДАП: у листопаді 1931 року вступив в СС (посвідчення № 36 320), 1 травня 1932 року — в НСДАП (квиток № 1 105 236). Після цього йому була запропонована робота в міністерстві мистецтв, де Арент відповідав за розробку декорацій для різних місць, наприклад — Німецької опери. Він також відповідав за розробку і створення форми для співробітників нацистських делегацій, ставки фюрера і медалей. У 1932 став одним із засновників Націонал-соціалістичного союзу сценічного мистецтва (на кінець 1935 перейменований в Товариство діячів мистецтва). Своєю роботою заслужив репутацію видатного режисера, яку відзначав Адольф Гітлер. З 1931 року Бенно фон Арент пробував себе в зйомці декількох фільмів, в тому числі і вистав. Незважаючи на зайнятість на численних роботах в театрі і кінематографі, Арент у вільний час також працював і архітектором. У 1933 призначений шефом пропаганди на кіностудії УФА. Був заступником голови Театрального музею в Мюнхені. Член товариства Лебенсборн. З 1936 року — імперський керівник дизайнерів сцени. З 1939 імперський уповноважений з питань моди. Під час Другої світової війни Арент був найнятий Генріхом Гіммлером. Учасник Польської кампанії.[6] У 1944 вступив до військ СС. У 1945 заарештований органами радянської контррозвідки. Засуджений, провів 8 років у таборах. У 1953 переданий владі ФРН і звільнений.
Дизайн нагород[ред. | ред. код]
Арент розробив дизайн наступних нагород:
Фільмографія[ред. | ред. код]
Режисер[ред. | ред. код]
- 1931: La fille et le garçon
- 1931: Ronny
- 1932: Zwei Herzen und ein Schlag
- 1932: Goethe-Gedenkfilm. 1. Der Werdegang
- 1933: Lachende Erben
- 1933: Liebe muß verstanden sein
- 1933: Viktor und Viktoria
- 1934: Die vertauschte Braut
- 1934: L'Amour en cage
- 1934: Vers l'abîme
- 1934: Die Insel
- 1935: Die törichte Jungfrau
- 1935: Ein idealer Gatte
- 1936: Die Unbekannte
- 1938: Es leuchten die Sterne
Головний костюмер[ред. | ред. код]
- 1924: Die schönste Frau der Welt
- 1931: Ronny
Актор[ред. | ред. код]
- 1927: Die Vorbestraften
Звання[ред. | ред. код]
- Фанен-юнкер (25 вересня 1916)
- Фанен-юнкер-єфрейтор
- Фанен-юнкер-унтер-офіцер (27 січня 1917)
- Фенріх (15 серпня 1917)
- Лейтенант (31 грудня 1917)
- Манн СС (листопад 1931)
- Труппфюрер СС (1932)
- Штурмбаннфюрер СС (28 вересня 1937)
- Оберштурмбаннфюрер СС (11 вересня 1938)
- Обер-лейтенант резерву (1 березня 1939)[6]
- Штандартенфюрер СС (20 квітня 1939)
- Гауптман резерву (1 вересня 1939)[6]
- Оберфюрер СС (20 квітня 1941)
- Гауптштурмфюрер резерву військ СС (25 лютого 1944)
- Штурмбаннфюрер резерву військ СС (20 грудня 1944)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Залізний хрест
- 2-го класу (20 листопада 1917)
- 1-го класу
- Цивільний знак СС (№ 159 247)[5]
- Почесний кут старих бійців
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Йольський свічник[5]
- Німецький Олімпійський знак 1-го класу[5]
- Німецький кінний знак в сріблі
- Кільце «Мертва голова»
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Орден Корони Італії, великий офіцер (1937)[6]
- Орден Святого Савви, великий хрест (Королівство Югославія)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Данцизький хрест 1-го класу
- Застібка до Залізного хреста 2-го класу (25 вересня 1939)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го класу
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116339950 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б в г Benno von Arent bio - Axis History Forum. forum.axishistory.com. Процитовано 2 вересня 2019.
- ↑ а б в г Benno von Arent bio - Page 2 - Axis History Forum. forum.axishistory.com. Процитовано 2 вересня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Залесский К. А. СС. Самая полная энциклопедия. [Архівовано 22 вересня 2019 у Wayback Machine.] — М.: Яуза-Пресс, 2012. — 896 с. — («Элита Гитлера». Беспрецедентные энциклопедии). — 1500 экз. — ISBN 978-5-9955-0462-7
- Залесский К. «Элита» Гитлера во Второй Мировой. Кто был кто в Третьем Рейхе. — Litres, 2017. — С. 18. — 801 с. — ISBN 9785457412354
- Klee, Ernst (2007). Das Kulturlexikon zum Dritten Reich : wer war was vor und nach 1945 (нім.) . Frankfurt am Main: S. Fischer. с. 19. ISBN 978-3-10-039326-5.
- Benno von Arent, in: Internationales Biographisches Archiv 50/1956 vom 3. Dezember 1956, im Munzinger-Archiv (Artikelanfang frei abrufbar)
- Sebastian Werr: Heroische Weltsicht. Hitler und die Musik. Boehlau, Wien 2014, S. 172—175
- Hillenbrand, F. K. M. (2002). Underground humour in Nazi Germany, 1933-1945 (англ.) . Routledge. ISBN 9781134860128.
- Staedeli T. Porträt des Filmausstatters Benno von Arent (нім.). Cyranos.ch.
- Armored Bears : the German 3rd Panzer Division in World War II. Vol. 1 (англ.) . Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. 2014. с. 22. ISBN 9780811748476.
- Junge, Gertraud (2011). Hitler's last secretary : a firsthand account of life with Hitler (англ.) . New York, N.Y.: Arcade Publishing. ISBN 9781628721614.
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
- Filmwelt — Das Film- und Foto-Magazin, Nr. 23, 3. Juni 1938
|
- Народились 19 червня
- Народились 1898
- Уродженці Герліца
- Померли 14 жовтня
- Померли 1956
- Померли в Бонні
- Члени НСДАП
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені Німецьким Олімпійським знаком 1-го класу
- Великі офіцери ордена Корони Італії
- Кавалери ордена Святого Савви
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Нагороджені Данцизьким хрестом 1-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в бронзі
- Нагороджені застібкою до Залізного хреста 2-го класу
- Кавалери хреста Воєнних заслуг II класу
- Німецькі вершники
- Нагороджені Цивільним знаком СС
- Нагороджені Почесним кутом старих бійців
- Нагороджені перснем «Мертва голова»
- Німецькі кінорежисери
- Німецькі кіноактори
- Німецькі архітектори
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Члени Фрайкору
- Учасники Другої світової війни з Німеччини
- В'язні ГУЛАГу