Генріх Гіммлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гайнріх Луїтпольд Гіммлер
Heinrich Luitpold Himmler
Гайнріх Луїтпольд Гіммлер
2-й керівник Головного управління імперської безпеки
Попередник: Рейнгард Гейдріх
Наступник: Ернст Кальтенбруннер
 
Партія: НСДАП
Віросповідання: Католицизм
Народження: 7 жовтня 1900(1900-10-07)
Мюнхен
Смерть: 23 травня 1945(1945-05-23) (44 роки)
Люнебург
 
Військова служба
Роки служби: 1917-1945
Звання: Рейхсфюрер-СС
Битви: Перша Світова Війна
Друга Світова Війна
 
Нагороди:
Золотий партійний знак НСДАП

Ге́нріх (Гайнріх) Луїтпольд Гі́ммлер (нім. Heinrich Luitpold Himmler; *7 жовтня 1900, Мюнхен — 23 травня 1945), один із головних нацистських воєнних злочинців Другої світової війни, активний організатор Голокосту, керівний політичний та військовий діяч нацистської Німеччини, рейхсфюрер СС.

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Народився 7 жовтня 1900 року в Мюнхені у сім'ї баварського вчителя, таємного радника по відомству освіти Ґебгарда Гіммлера. Крім нього в родині було ще двоє братів: старший Ґебгард і молодший Ернст. Згідно з сімейною легендою, брати Г. Гіммлера були технократами, далекими від політики, однак у 2005 році його внучата племінниця Катрін Гіммлер випустила книгу про нього і його братів із жорсткою критикою нацизму, де показала, що це далеко не так.

Своє ім'я отримав на честь покровителя сім'ї Віттельсбахського принца Генріха (Гайнріха), шкільним учителем котрого був Гіммлер-старший. Принц погодився стати хрещеним батьком і опікуном свого тезки.

Маючи такого знатного покровителя, Гіммлер із дитинства мріяв про те, що стане полководцем переможної армії. Спочатку він хотів вступити на службу у військово-морський флот, але його не взяли через короткозорість. Тоді він вирішив служити у сухопутних військах. Щоб Гіммлер зміг піти на службу, його батько звернувся по допомогу до своїх високопоставлених покровителів. Незабаром було отримано позитивну відповідь Управління двору:

Банкірський дім «І. Н. Оберндерфер», Сальваторштрассе, 18, уповноважений перерахувати вам 1000 райхсмарок з 5%-воєнної позики. Прийміть цю суму як дар вашому синові Гайнріху від його хрещеного батька — що раптово пішов від нас його королівської високості принца Гайнріха.
Юний Генріх (Гайнріх) Гіммлер

Наприкінці 1917 року Гіммлер був зарахований в 11-й піхотний полк «Фон дер Танн». Після піврічної початкової підготовки в Реґенсбурґу проходив навчання у школі підпрапорщиків у Фрайзінґу15 червня до 15 вересня), потім, з 15 вересня до 1 жовтня — на кулеметних курсах в Байройтi, а через два місяці демобілізувався. Попри те, що Гіммлер не зміг узяти участь у бойових діях, згодом він розповідав про свої «фронтові подвиги».

Генріх (Гайнріх) Гіммлер серед лідерів Третього Райху

Кар'єра[ред.ред. код]

Гіммлер поруч з ув'язненим, відвідуючи концтабір Дахау у 1936 році.

Збирався стати професійним офіцером, але після закінчення військового училища на фронт не потрапив, адже на той час 1-а світова війна вже скінчилася. Гіммлер вступив до одного з найчисельніших підрозділів «Корпусу добровольців». Потім учився на сільськогосподарському факультеті Мюнхенського технічного інституту, де зблизився з націоналістично налаштованими ветеранами 1-ї світової війни. Під час «Пивного путчу» 1923 року Гіммлер був прапороносцем, ніс т. зв. «бойовий стяг райху». Деякий час він був секретарем Ґреґора Штрассера — лідера соціалістичного крила нацистської партії. У серпні 1925 року Гіммлер вступив у відновлену Гітлером НСДАП і був призначений ґауляйтером Баварії. У 1928 року Гіммлер одружився зі старшою за нього на сім років дочкою прусського землевласника Марґарет Боден.

6 січня 1929 року за розпорядженням Гітлера Гіммлер став райхсфюрером СС. Створюючи свій «чорний орден», він намагався зробити його продовжувачем середньовічних традицій рицарства, надавши йому відповідних атрибутів: срібні персні з зображенням черепа, почесні мечі, рунічну символіку і т. д. Розробив містичний ритуал вступу до СС, присвоєння чергових звань і навіть рекомендації членам СС одружуватися зі «зразковими» жінками. Згідно з інструкцією, вони повинні були мати «нордичні» риси обличчя, добре знати історію, володіти іноземними мовами, уміти їздити верхи, плавати, керувати автомобілем, стріляти з пістолета. Крім того, вони зобов'язані були зразково вести домашнє господарство, уміти готувати. Після відповідного іспиту кандидатка у дружини члена СС отримувала диплом. Гіммлер уважав, що керівні кадри НСДАП і СС повинні мати можливість покинути своїх дружин і обрати нових згідно зі згаданим еталоном.

Після того як Гіммлер таємно завів собі коханку (нею стала його приватна секретарка Хедвіг Потгаст) та дітей з нею, він спробував легалізувати двожонство для членів СС за мотивом, що молода еліта військ СС одною з перших гине в боях не залишаючі нащадків. Гіммлер говорив: «Якщо та гарна кров, яка лежить в основі нашого народу, не примножуватиметься, то ми не зможемо встановити панування над світом… Народ, який має у середньому по чотири сина у сім'ї, може зважитися на війну, адже якщо двоє загинуть, то двоє продовжать свій рід. Натомість керівники, які мають одного або двох синів, при прийнятті будь-якого рішення вагатимуться. На це ми не можемо піти». Але ініциатива Гіммлера з двожонством притирічіла основам германської сімейної етики нацизму, стріла спротив верхівки націської партії і він був змушений з позором відмінити свій наказ.

З 1931 року Гіммлер займався створенням власної секретної служби — СД, на чолі якої він поставив Райнгарда Гайдріха. У 1933 році Гіммлер був призначений керівником поліції Мюнхена. За наказом Гітлера він створив перший концентраційний табір у Дахау. 20 квітня 1934 Ґерінґ призначив Гіммлера шефом прусського ґестапо. 17 червня 1936 Гітлер підписав декрет, яким Гіммлер призначався верховним керівником усіх служб німецької поліції — як воєнізованих, так і цивільних, котрі відтепер переходили під його контроль. Під орудою Гіммлера також створювалися війська СС.

4 жовтня 1943 року у місті Познань Гіммлер виголосив промову перед найвищими офіцерами СС, в якій, зокрема, звучали сентенції антислов'янського змісту та заклики до жорстокого ставлення щодо населення окупованих слов'янських територій. Ця промова була введена як звинувачувальний документ 1919-PS під час засідань Нюрнберзького трибуналу та наступних судових процесів щодо злочинів, скоєних функціонерами Третього Райху. Автентичність її не раз підтверджували як підсудні, так і свідки під час судових дебатів на інших трибуналах, на яких розглядались злочини нацистських функціонерів. Початок повного тексту промови Гіммлера перед вищими офіцерами СС — на 110-й сторінці 29-го тому матеріалів Нюрнберзького процесу[1].

Із 1943 року Гіммлер замість Фріка стає імперським міністром внутрішніх справ, а після провалу Липневої змови 1944 року — командувачем Резервної армії. Починаючи з літа 1943 року, з огляду на очевидну близьку поразку Німеччини, Гіммлер через своїх довірених осіб почав здійснювати контакти з представниками західних спецслужб із метою укладання сепаратного миру.

Втеча, арешт, смерть[ред.ред. код]

28 квітня 1945 британська агенція Reuters повідомила про сепаратні переговори Гіммлера з союзною коаліцією за спиною у Гітлера. Гітлер у припадку люті виключив Гімлера з партії НСДАП і зняв його з усів державних постів.

Після невдалих переговорів з графом Бернадотом та безрезультатного звернення до союзників по антигітлеровській коаліціії, Гіммлер вирішив не повертатися до бункеру Гітлера в Берліні і спробував дстатися до Фленсбургу щоб там приєднатися до майбутнього «уряду» адмірала Дьоніца. Але Дьоніц не схотів мати поряд з собою таку одіозну фігуру як Гіммлер, а його уряд в кінці-кінців так і не було створено. Після цього Гіммлера бачили в управлінні поліції Любека, після чого він зник.

Пізніше стало відомо, що він переховувався в одному з родових замків Шлезвіг-Гольштайну. Але по мірі наближення англійських військ, він змінив зовнішність, збрив звої знамениті вусики і наклав на одне око чорний пластир, видаючий себе за напівсліпого; переодягнувся в у цівільний одяг, та мав при собі посвідчення страченого в гестапо та зовні схожого на Гіммлера фельдфебеля Гайнріха Хітцігера. Разом з Гіммлером були два його ад'ютанти — оберштурмбанфюрер СС Вернер Гротманн та штурмбанфюрер СС Гайнц Махер. Так він просувався з півночі Німеччини на південь протягом двох тижнів.

В 19 вечора 21 травня 1945 року на мосту Бервеверде біля Люнебурга троє підозрілих німців були затримані сумісним британсько-радянським військовим патрулем та переправлені у табір № 031 для військовополонених. На протязі двох днів їх ніхто не турбував, поки хтось з німецьких полонених не визнав в арештованому Гіммлера. На первинному допиті Гіммлер зізнався та зажадав на зустріч з офіцерами англійських служб безпеки. Майор британської спецслужби мав пошукову карту на Гіммлер, де були вказані біографічні дані, особливі прикмети та навіть номери партійного квитка та посвітчення члену СС. Всі дані абсолютно співпадали з свідченнями затриманного.

Колишній райхсфурер був переправлений до управління контррозвідки 2-ї британської армії, де був підданий новому допиту. Під час детального медичного огляду в присутності полковника управління британської військової розвідки Мерфі лікар-стоматолог запросив Гіммлера відкрити рота. Той роздавив ампулу ціанистим калієм, яку тримав між зубами і впав на підлогу. Через півхвилини його очі стали склоподібними.

Труп Гіммлера кремовано, а попіл розвіяно в лісі поблизу Люнебурга.

Приватне життя[ред.ред. код]

До того як стати «вождем СС» Гімлер був боязливим молодим чоловіком, зростом не вище 170 см, лівша. Не мав ніяких стосунків та досвіду з жінками, поки не одружився у 1928 році з Маргаретою Боден, якій було вже 35 і яка була на 7 років його старше. Після народження дочки (1929) стосунки між подружжям лишалися холодними. Гіммлер мало бував дома та мало бачився з дружиною, і як слідує з її щоденника, «весь віддавав себе роботі»

    • дочка Гудрун — єдина дитина. В 1933 році сімейна пара ще усиновила хлопчика — сина загинувшого товариша по партії
  • коханка Хедвіг Поттгаст (Hedwig Potthast, 1912 нар.) — була приватною секретаркою Гіммлера. Молода (на 12 років молодше Гіммлера і на 19 років молодше його жінки), приваблива, тендітна блондинка. Закохалася в Гіммлера і народила йому двох дітей. Гіммлер таємно перевез її на партійну вілу і регулярно навіщав. В 1945 році після звістки про самогубства Гіммлера, Хедвіг Поттгаст була затримана розвідкою США і піддана багтоденним допитам. В 1950-х роках вона вийшла заміж і поміняла прізвище
    • син — Хельге (1942), дочка — Нанетте-Доротея (1944). Після війни вони поміняли прізвища і мешкають десь на півночі Німеччини.

Посилання[ред.ред. код]

Фільмографія[ред.ред. код]



  1. Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal Nuremberg, 14 November 1945 - 1 October 1946 , TRIAL THE MAJOR WAR CRIMINALS VOLUME XXlX OFFICIAL TEXT/ENGLISH EDITION